wwolkoff :
если у тебя есть вариант окончательного текста, давай его скорей, или этот причеши

Нынешнее, давно уже бессменное руководство ФХУ и сборной не перестает винить во всем государство, предвзятость судей и несознательных игроков. Но только ли в этом причина? Не служит ли это прикрытием непрофессионализма украинских хоккейных менеджеров и управленцев ?

Настало время перемен к лучшему. Дальше двигаться теперешним пораженческим путем – а именно: бороться за результат только со слабейшими ради поддержания статус-кво, — верный путь к исчезновению Украины с хоккейной карты мира. преступление перед ветеранами, которые добились высоких результатов в 70-80 гг.
Наше цель – сохранить и преумножить достижения прошлых лет. Пусть будущий ЧМ не станет для нас последним, а будет первой ступенькой на пути к вершине хоккейной славы!

Вельмишановний Вікторе Андрійовичу!
Від імені багатомільйонної армії уболівальників українського хокею, до Вас звертається група шанувальників цієї найшвидшої й однієї з най видовищніших спортивних ігор.
Ми живемо не тільки в Україні, участь в обговоренні цього листа прийняли вболівальники зі США, Швеції, Росії, Бєларусі, Франції, Австралії. Нас об'єднала любов до хокею й тривога за його стан в Україні.
Минув черговий Чемпіонат світу, який проходив у Латвії. Наша збірна знову виборола місце, що гарантує в участь наступній світовій першості. Багато з країн, де культивується хокей і проводяться повноцінні чемпіонати, можуть лише мріяти про такий результат. Український хокей має давні і добрі традиції. Львівські команди ще в 20-30-і роки минулого сторіччя перемагали і посідали призові місця в Чемпіонаті Польщі, ужгородський «Спартак» був серед перших команд, хто виборював першість СРСР. Наші серця і досі гріють досягнення київського «Сокола».
В останні роки на хокей звертають увагу дуже рідко, головним чином, після того коли збірна України в черговий раз звершила маленький подвиг – у черговий раз залишилася у вищому ешелоні світового хокею. Так рік тому зі збірною зустрічалися з Міністром України в справах сім’ї, молоді та спорту Юрієм Павленком і тодішнім віце-прем’єр-міністром України Миколою Томенком. На цій зустрічі було дано багато обіцянок з питань розвитку хокею, але за рік справа не зрушилася ні на крок.
Звертаємося до Вас також щоб Ви втрутилися в ситуацію, яка склалася у Федерації Хокею України. Довгі роки вона існувала за гроші з київського міського бюджету, яки виділялися тодішнім Київським Міським Головою Олександром Омельченком, який за сумісництвом є Президентом Федерації Хокею України. Але після того, як влада в Києві змінилася Федерація Хокею України опинилися на межи банкрутства, бо люди які стоять у керма Федерації за роки ії існування так і не навчилися керувати, а вміють тільки розподіляти кошти.
У першу чергу, українському хокею потрібні не грошові вливання з бюджету, а увага з боку влади. І не стільки заради якийсь спортивних успіхів, яки доречи підвищують авторитет держави, а стільки заради здоров'я підростаючого покоління. Перш ніж написати Вам, ми багато спілкувалися між собою на сайті вболівальників українського хокею (sokol.kiev.ua) і, щоб наша критика не була неконструктивної, сформулювали наші основні пропозиції.
1. Повинна бути дана експертна оцінка діяльності ФХУ при нинішньому керівництві, із залученням незалежних фахівців.
2. Розробити проект проекту розвитку українського хокею на далеку перспективу (включаючи дитячий, юнацький і професійний хокей).
3. Дати можливість будувати льодові майданчики всім, хто цього забажає, надавши пільгове оподатковування
4. Гроші на розвиток хокею не треба давати. При грамотному підході гроші можна залучити.
5. Розвиваючи хокей, потрібно пам'ятати, що це — частина іміджу країни й додати до нього ще одну позитивну нотку ніколи не буде зайвим.

Мі сподіваємося, що Ви не залишите любиму гру мільйонів напризволяще, і допоможете вивести хокей з глухого кута, у якому він опинився в Україні.

З повагою, вболівальники українського хокею, гравці, спортивні журналісти.

що гарантує в участь наступній світовій першості