6 лютого 2009 року, 19:00. «Арена Рига», 8250 глядачів.
Судді: О. Хансен (Норвегія), М. Віннерборг (Швеція), А. Орелма (Фінляндія), П. Сабельстром (Швеція).
Україна: Карпенко (крім 58:00 – 58:48, 59:04 – 59:45). Побєдоносцев – Толкунов, Люткевич – Срюбко, Наваренко – Климентьєв, Благой – Гунько. Матерухін – Шафаренко – Міхнов, Сальников – Гінденко – Цируль, Касянчук – Варламов – Тимченко, Матвійчук – Шахрайчук – Литвиненко.
Латвія: Наумовс. К. Редліхс – Пуяцс, Рекіс – Сорокінс, Сотнієкс – Галвіньш, Єрофеєвс – Андерсонс. Карсумс – Спруктс – Анкіпарнс, Дарзіньш – Васильєвс – М. Редліхс, Ніживійс – Ципрусс – Ципуліс, Штальс – Дзеріньш – Широковс.
Голи: 1:0. Срюбко (Цируль, 18:57 – більш.), 1:1. Карсумс (М. Редліхс, Сорокінс, 24:40 – більш.), 1:2. М. Редліхс (33:38), 1:3. Ніживійс (Ципрусс, 47:35), 2:3. Климентьєв (Гніденко, Наваренко, 58:48), 2:4. Спруктс (59:45 – п.в.).
Штраф: 48 – 30.
Кидки: 25 (8; 9; 8) – 18 (7; 5; 6).
Саммари, Составы, Онлайн
Все голы матча в галерее ОИ 2010 отбор Видео.
Котировка Гнезда 2.7:2.6
Про значення матчу Україна – Латвія як для одних так і інших говорити зайве. Для господарів льоду невихід на Олімпіаду з домашньої групи – катастрофа, для нашої команди потрапляння до Ванкуверу – потужний імпульс для піднесення хокею у державі. Якщо вірити словам Олександра Сеуканда про фінальний статус кожного матчу на таких турнірах, то цей матч для обох команд був фіналом фіналів.
Пролити світло на перспективи нашої збірної могла розминка перед грою. Чи тремтітимуть коліна у наших гравців після виходу на лід? Чи не згасне надія у очах наших хлопців після першого ж залпу овацій восьми тисяч латвійських вболівальників на підтримку своїх улюбленців? Але побачене вразило до глибини серця. Команду у синьо-жовтих светрах з таким настроєм на боротьбу за сприятливий результат автор цих рядків не бачив дуже давно. У кожному кроці наших гравців відчувалась впевненість, рішучість та сміливість. Стало зрозуміло, що чергового побиття латвійською збірною нашої команди не буде.
Як це не дивно, втрата одного із лідерів надихнула нашу команду на більш активну гру. Важливу роль зіграв класний силовий прийом у виконанні Романа Сальникова. Нападаючий столичного «Сокола» не лише потужно приклався до суперника, а й змусив того з розпачу порушити правила. Після цього ініціатива перейшла до рук нашої команди. Шанси відкрити рахунок мали Костянтин Касянчук (двічі) та Олег Тимченко, але в усіх випадках бездоганно діяв Сергій Наумовс. В свою чергу не збирались відсиджуватись біля власних воріт і господарі льоду. Так Каспарс Дарзіньш «накрутив» кількох українських захисників і ледь не переграв Карпенка, а потім лише фатальне невезіння завадило Мартінсу Карсумсу переправити шайбу у верхній кут воріт. Та це були поодинокі спалахи активності. Здебільшого через велику кількість порушень латвійська команда перебувала у меншості і не спішила думати про власні атаки. До речі саме одне з вилучень спричинило гол у ворота Наумовса. Безглузде вилучення Арвідса Рекіса коштувало Латвії пропущеної шайби. Андрій Срюбко отримав шайбу на синій лінії, довго вицілював і врешті-решт відправив каучуковий диск у сітку воріт.
На цьому, власне, гра і скінчилась. Українці ще довго приходили до тями, а латвійці відчайдушно намагалися збільшити свою перевагу. Зрештою у середині заключної 20-хвилинки Александрс Ніживійс виявився найрозторопнішим біля воріт нашої команди і довів рахунок до 1:3. Цей гол зламав нашу команду. Українці почали помилятись у простих ситуаціях, невиправдано порушувати правила… Так один з лідерів команди Костянтин Касянчук на рівному місці заробив дисциплінарний штраф, а вже перебуваючи на лаві для оштрафованих, ударом ключкою по склу перетворив його на вилучення до кінця матчу. Пам’ятаєте схожий епізод у матчі з Угорщиною в Саппоро? А ще кажуть, що історія не повторюється.
Як і на японській землі нам судилося програти з рахунком 2:4. Спочатку Сергій Климентьєв шаленим кидком подарував всій Україні надію на позитивний результат, а за 15 секунд до фінальної сирени Яніс Спруктс позбавив нашу команду навіть теоретичних шансів на потрапляння до числа учасників ХХІ зимової Олімпіади.
P.S. Від імені усіх прихильників хокею України хочеться подякувати нашій команді за чудову гру та за надію, яка до останніх секунд матчу жила у серцях українських вболівальників.
Олександр Сеуканд (головний тренер національної збірної команди України): «Вирушаючи на будь-який турнір, друзі та вболівальники бажаються успіху та вдачі. Сьогодні у нас вдачі як раз і не було. Я подякував гравцям за самовіддачу. Гадаю, що другий гол сміливо можна назвати переломним – це був подарунок супернику».
Сергій Климентьєв (асистент капітана національної збірної команди України): «Так вже склалося, що ми граємо одним складом на протязі десяти років. Заміни ветеранам у нас немає, а якщо з’являються талановиті гравці, то відразу від’їжджають до Росії. У нас 45 мільйонів населення і всього один професійний клуб, і той проводить свої матчі у магазині. Останні два роки намітилась тенденція до зміни ситуації на краще, але коли український хокей отримає плоди від цієї роботи невідомо».
Олег Знарокс (головний тренер національної збірної команди Латвії): «Ми з командою України давно знаємо одна одну. Тож здивувати чимось було важко. Ми намагалися грати у свою гру і врешті-решт досягли успіху».
Отчет ФХУ.
Ось що хочу сказати з цього приводу...