Юрій Шундров закінчив активну хокейну кар’єру п’ять років тому, в 44. Каже, що секрет його спортивного довголіття — честолюбність. Він встиг пограти у чемпіонатах СРСР, Румунії та Югославії. У 43 роки виступав за збірну України на чемпіонаті світу. Наприкінці літа поїде до російського Магнітогорська, де тренує воротарів місцевого ”Металурга”. А зараз Шундров у Києві. На розмову запросив до своєї квартири на вулиці Урицького.

— Будете з фотографом? — перепитав. — Тоді поголюся.

Зустрів у хатньому халаті. За наполяганням дружини перевдягнувся.

Ви сказали, що дотримуєтеся постільного режиму. Що трапилося?

— Із хребтом проблеми. Прихопило, коли на дачі був. Там із тестем сауну добудовуємо. Довелося викликати ”швидку”. 460 гривень заплатив. Ще й печінка непокоїть.

До свого ювілею встигнете оклигати?

— Мушу. Кафе у Палаці культури ”Росток” уже замовлено. Скромно відзначимо: я ж не мільйонер. Запросив 34 гостей. Але, думаю, більше буде.

На чемпіонаті світу збірна України посіла 12-те місце. Могли виступити краще?

— Могли, але не хотіли. Хто ж гратиме за такі смішні премії?

Чому ви так і не заграли у збірній Радянського Союзу?

— Тому що виступав за ”Сокіл”. Із Києва до першої збірної було важко потрапити. Запрошували московські ”Динамо” та ”Спартак”. До речі, до ”Динамо” Юрзінов кликав ще тоді, коли Володимира Мишкіна в команді не було. Відмовився, бо не розумів, що можу потрапити до збірної і заробити собі на життя. Тоді збірники Союзу щорічно отримували 15000 карбованців. А в ”Соколі” платили 380 на місяць. Разом із преміями виходило 700.

За першу команду СРСР зіграв 1985-го — в товариському матчі з чехословаками. Перемогли, закинувши дві шайби тоді 20-річному Домініку Гашеку. Я не пропустив жодної. Тихонов після гри підійшов до мене, розцілував.

Київським ”Динамо” в ті часи опікувався перший секретар ЦК Компартії України Щербицький. А хто підтримував ”Сокіл”?

— Теж він. Можливо, не такою мірою. Все-таки хокей — більш витратний вид спорту, ніж футбол. Але зарплата і квартирні питання вирішувалися так само оперативно, як і в динамівців.

У 1985 році ”Сокіл” став бронзовим призером чемпіонату СРСР. Що мали з того успіху?

— Чотирьом гравцям дали право купити автомобіль. За свої гроші, але за державною ціною. Я і купив.

У вирішальному матчі того сезону кияни вдома обіграли ”Хімік”. Пам’ятаєте той матч?

— Чудово. Три дні перед ним на базі в Пущі-Водиці сиділи. Тренер Богданов усі телефони відключив. Як в ізоляторі були. Сім тисяч глядачів до Палацу спорту прийшло. Спекулянти пропонували квитки за 25 карбованців, хоча номінальна ціна 1,20–1,80.

Хто з форвардів вам найбільше дошкуляв?

— Хельмут Балдеріс. Не міг передбачити, куди його наступної миті понесе.

Як у вас складалися стосунки з легендарним Віктором Тихоновим?

— Ніяк. Після матчу в Празі практично не спілкувалися. Кілька разів був на зборах. Тихонов навіть не дякував за роботу. Посилав помічників — Юрзінова, Дмитрієва — і ті уже говорили, що я ”відчеплений”.

Із тренером ”Сокола” Богдановим конфліктували?

— Постійно. Він ображався, що я привселюдно курю. Казав, що оштрафує на 50 карбованців. Я заперечував: була домовленість, що за паління на 25 штрафуватимуть. ”Ну ти ж при всіх”, — доводив тренер. ”Яка різниця? — відповідав йому. — Штрафують за факт, а не за місце куріння”.

Палите давно?

— Із 15 років. Поїхали з друзями по гриби, вертаємося з лісу, чекаємо електричку. Сидять дві дівчини. Познайомилися. Дали мені цигарку. Затягнувся — погано стало. ”Слабак”, — дівчата кажуть. ”До вечора навчуся”, — відповів.

Кращу команду Європи тих часів — московський ЦСКА — ”Сокіл” перемагав неодноразово. Чому ж ніяк не могли впоратися із земляками армійців — динамівцями?

— ЦСКА і сам грав, і супернику давав. А ”Динамо” сповідувало закритий хокей. Хоча, пригадую, одного разу ми їх розгромили 5:0!

Ви народилися в Пензі. Чому переїхали до Києва?

— Місто подобалося. І горілка з перцем.

Чи існувала в СРСР воротарська хокейна школа?

— Ні. З воротарями ніхто окремо не займався. Коноваленко, Зінгер самі по собі були. Мишкін на публіку більше грав. Єдиний унікум — Владислав Третяк.

Зараз теж не всі розуміють доцільність посади наставника воротарів. Знаменитий Дейв Кінг, який тренує нині магнітогорський ”Металург”, теж був проти мого зарахування до клубу. Але виконавчий директор наполіг. Кінг змирився і з часом поцікавився в основного воротаря команди Тревіса Скотта, як тренування. Той сказав : ”Найс! Прекрасно!” І Кінг заспокоївся.

Чому поїхали грати до Югославії та Румунії?

— У Югославії обіцяли платити 1500 марок. А давали 900. За сезон 1000 доларів накопичив. А про Румунію і згадувати не хочеться. Від нічого робити туди поїхав.

Тяжкі травми вас оминали?

— Був перелом п’ятого хребця. А колись на розминці перед матчем із ”Крильями Совєтов” Вадік Сибірко сюди потрапив, — показує на скроню. — Якби на кілька міліметрів вище...

Скільки важила ваша воротарська амуніція?

— 22 кілограми.

Знаменитий воротар проводжає нас до дверей. І наостанок запитує:

— Не образилися, що горілки вам не налили?

1956, 6 червня — народився в Пензі
1973 — став гравцем пензинського ”Дизеліста”
1975 — одружився
1976 — чемпіон світу серед молодіжних команд, народилася донька Наталя
1978 — дебютував у складі ”Сокола”
1985 — став бронзовим призером чемпіонату СРСР
1990 — одружився вдруге
1991 — народилися донька Ксенія та онука Юлія
1999 — дебютував на чемпіонаті світу в складі збірної України
2000 — завершив спортивну кар’єру

Роман Шахрай (Газета по-українськи, 02.06.2006)

Роман Шахрай