Чотири найближчі дні на льодових майданчиках морозної Норвегії буде спекотно: місцева хокейна збірна суперничатиме з трьома європейськими командами за путівку до олімпійського "санаторію" в Солт-Лейк-Сіті-2002. Серед зазіхачів на омріяну перепустку - і команда України, а ще білоруси з німцями.
"УМ" уже повідомляла, як із "батьківського" благословення президента нашої хокейної федерації Олександра Омельченка "сини" України вирушили до Осло по перемогу і 300 тисяч гривень. Сьогодні ж ми пропонуємо читачам інтерв'ю з головним тренером збірної Анатолієм Богдановим, з яким за кілька годин до вильоту до Скандинавії спілкувався наш кореспондент.

Зібрано усіх найсильніших. Крім американців

- Анатолію Васильовичу, вперше в незалежній історії Україні випала унікальна нагода потрапити на Олімпіаду. Однак, погодьтеся, сталося це не тому, що ми такі талановиті, а завдяки рішенням МОКу розширити кількісний склад учасників Ігор. Тому й виглядають шанси України настільки гарними - за путівку з нами битимуться такі самі середняки...

- Мене дивує якась дивна ейфорія, що панує напередодні олімпійського "кваліфайну". Так, Україна має досить сильну команду, якій до снаги виконати поставлене завдання. Однак не забувайте, що норвежці - господарі з відповідним до них суддівським ставленням, а на останньому чемпіонаті світу у Санкт-Петербурзі вони посіли високе 9-те місце, обігравши, до речі, канадців. Білоруси нас уже двічі громили на чемпіонатах світу, німці - просто сильний суперник. От і виходить, що ми - ледь не аутсайдери. Та я розцінюю шанси всіх команд рівними і вірю, що все закінчиться вдало.

- Окрім, зрозуміло, американців, чи міг ще хтось із легіонерів посилити склад?

- Гадаю, до Норвегії їдуть найсильніші наші "неамериканці". Оскільки підготовчий збір був лише триденним, ми запросили на нього вже неодноразово перевірених бійців. Гадаю, масова перевірка кандидатів могла лише внести додаткову нервозність, зовсім небажану напередодні такого турніру.
Єдиний, хто об'єктивно міг посилити команду - це воротар омського "Авангарда" Олександр В'юхін, який разом із Карпенком є на сьогодні, без сумніву, кращим голкіпером російської Суперліги. Сашко приїхати не зміг, більше того, сумніваюся, що зможе приїздити надалі: омичі наполягли на підписанні ним якогось паперу, аби він не вважався в Росії легіонером. Однак ми не особливо засмутилися: кого-кого, а надійних кіперів у нас удосталь.
Додам, що не треба особливо обнадіюватися: у нас не так багато пристойних гравців. Тому й потрібно з максимальним ККД використати тих, що є під рукою, і якомога краще замаскувати наші недоліки перед суперниками.

Дружна команда "ворогів"?

- Світова практика, принаймні так робиться у цивілізованих країнах, показує, що головний тренер всласноруч формує свій тренерський штаб. Як ви відреагували на "вольове" рішення національної федерації (без вашої на те згоди) призначити вам на допомогу, окрім Олександра Сеуканда, з яким ви плідно співпрацюєте вже не один рік, щей його тезку Куликова?

- No comments.

- Вибачте, але ж антагонізм, причому не дуже завуальований, між наставниками "Сокола" й "Беркута" може негативно позначитися на виступі команди.

- Навіщо сьогодні про це говорити, реагувати потрібно було місяць тому. Федерація вирішила - ми змушені підкоритися.

- Чи не забагато тренерів? Пам'ятаєте, до чого призвело керівництво тріумвірату футбольною збірною СРСР у 1982 році?

- А ви знаєте, що, приміром, американці возять на подібні турніри команди, тренерський і обслуговуючий склад яких набагато більший за "ігровий"? Звичайно, спрацюватися ми не встигли, однак найнагальніші проблеми обговорили. Гадаю, наша незіграність і, найголовніше, протистояння Куликова й Сеуканда в чемпіонаті СЄХЛ не завадять команді виконати поставлене завдання. А ажіотаж ви створили даремно, у нас (пауза. - Авт.) дуже дружні стосунки, як серед гравців, такі серед тренерів.

- Яке завдання особисто ви поставили перед колективом?

- Посісти будь-яке місце, окрім четвертого.

З "Товаришами" - перший, а із земляками?

- Знаю, вас дуже поважають у Фінляндії, що, в принципі, й не дивно, оскільки ось уже десяток років ви плідно працюєте на благо місцевого хокею. Як складаються справи у вашого нинішнього колективу?

- Чудово. Мій нинішній клуб базується у місті Турку, а називається команда "Турківські товариші". Команда, так би мовити, робочого класу, свого часу її заснували робітничі партії Турку, місцеві підприємства та організації. На сьогодні ми лідируємо у першій лізі федерації хокею Фінляндії (як ви розумієте, це не відомий у Європі місцевий чемпіонат, де я й розпочинав свою кар'єру і де виступають ТПС, "Йокерит" та інші - то окремі змагання). В останньому перед від'їздом матчі зіграли внічию, тим самим ще на крок наблизившись до перемоги у першості, зараз відрив від найближчого переслідувача складає сім очок.

- Ваші регулярні поїздки на Батьківщину не можуть не позначитися на клубній роботі. Наприклад, зараз замість походу за "золотом" першої ліги зі своїми "Товаришами" ви намагатиметеся із земляками вийти на Олімпіаду.

- Тому я й вдячний клубному керівництву, яке завжди із розумінням ставилося до мого "сумісництва" І ніколи не чинило жодних перепон моїм поїздкам в Україну. Причому тримається все це на нашій усній, джентльменській домовленості, жодних записів у моєму контракті про це немає. Звичайно, це не може не позначатися на моїй роботі: зазвичай клуби неохоче відпускають гравців, а тут доводиться регулярно виступати без головного тренера. З іншого боку, будемо відверті, я автоматично рекламую свій скромний клуб на таких престижних змаганнях, як чемпіонати світу.

- Певно, нелегко суміщати дві головуючі посади?

- Не дуже. Самі бачите, іноді замість відпустки доводиться готувати збірну України до турнірів, та й зараз у нас у Фінляндії перерва, пов'язана з виступами національних команд, я міг би відпочити... Доводиться ж летіти сюди, працювати в умовах, де завжди не все в порядку, постійно з'являються проблеми.
Утім, мені гріх скаржитися, оскільки я отримую задоволення від роботи з цими командами. Тренувати збірну - велика честь, та й у клубі робота приносить мені задоволення. Наприклад, маю повне право пишатися тим, що за час наставництва над "Товаришами" через мої руки пройшли 16 гравців, які добре зарекомендували себе у фінській суперлізі. Мене поважають, мені приємно, а найголовніше, що молоді хокеїсти із задоволенням приймають запрошення виступати у нашій команді.

- Комусь із українців подібне запрошення подумаєте запропонувати?

- У нашому клубі платять такі гроші, що на них вони не проживуть. Команда жу нас практично любительська. Хоча свого часу у лізі виступали Савенко, Кузьминський, Вологжанінов. До того ж унаслідок вдалих виступів на останніх чемпіонатах світу найбільш ходовим "товаром" у Європі є чехи й словаки, вони набагато кваліфікованіші. З іншого боку - дешевші. Українці ж разом із білорусами, росіянами, прибалтами для фінів задорогі, та й збірні їхні не виблискують на світових першостях...



Тим часом, як і передрікала "УМ", "дружня" тренерська команда буквально напередодні від'їзду до Норвегії почала з'ясовувати стосунки. Два Олександри - Куликов і Сеуканд - влаштували словесну перепалку на шпальтах провідного вітчизняного спортивного видання. Тема - кому і як визначати склад національної збірної, підсумок - усі залишилися ображеними один на одного, і для кожного з них так і залишилося загадкою, хто ж формував список кандидатів. Повторю, що у разі виконання олімпійського завдання, скоріш за все, лаври переможців розділять усі, причому мовчки. А не дай Боже "пролетимо" над Солт-Лейк-Сіті - почуємо ще багато цікавого...
Отож, унаслідок "дружніх" розборок Україну в Осло представлятимуть такі гравці - воротарі: Ігор Карпенко ("Металург", Магнітогорськ), Костянтин Симчук ("Форт-Уейн", США), Вадим Селіверстов ("Сокіл"); захисники: Олег Полковников ("Спартак", Москва), Сергій Климентьєв ("Металург", Мг), Юрій Гунько (АК "Барс", Казань), Олександр Савицький ("Вайсвассен", Німеччина), Валерій Ширяєв ("Шо-де-Фон", Швейцарія), Вячеслав Тимченко ("Беркут"), Артем Остроушко ("Нафтохімік", Нижньокамськ); нападаючі: Віталій Литвиненко ("Локомотив", Ярославль), Вадим Шахрайчук ("Авангард", Омськ), Олександр Матвійчук("Молот-Прикам'я", Перм), Роман Сальников ("Крила Рад", Москва), Олег Синьков, Василь Бобровников, Євген Аліпов, Артем Гніденко (всі - "Беркут"), Костянтин Касянчук, Руслан Безщасний, Богдан Савенко, Костянтин Буценко, Дмитро Марковський (усі - "Сокіл").
Відзначимо, що вкотре перед важливим стартом у збірної - новий капітан. Після Ширяєва, Литвиненка, Савицького пов'язку одержав Климентьєв, асистентами будуть Ширяєв і Буценко.
Отож, у сьогоднішньому матчі українська команда зустрінеться з білорусами, на завтра заплановано відпочинок перед поєдинками з норвежцями та німцями (10 та 11 лютого).

Віктор Іванченко ("Україна молода", 8 лютого 2001).

Віктор Іванченко