Михайле Михайловичу, вітаю Вас із призначенням на посаду головного тренера національної збірної!

Щиро дякую!

Володимир Володимирович Наумов неодноразово наголошував, що в майбутньому розраховує на Вас як на головного тренера білоруської збірної. Зважаючи на нинішні позиції команд у світовому хокеї, чи не є для Вас нинішня робота кроком назад?

Це не крок назад, а змога проявити та зарекомендувати себе. Якщо на сьогоднішній день я не потрібний білоруській збірній, то я до цього ставлюся спокійно. Я гадаю, що гідно проявити себе я зможу в Україні. Тим більше, що в Україні на сьогоднішній день є хокеїсти, з якими можна вирішувати серйозні завдання, виходити до вищого дивізіону. А в майбутньому підтягнеться робота в дитячо-юнацькому хокеї. Я впевнився, що керівники Федерації люблять хокей, у вас є важелі впливу. Переконаний, що найближчим часом український хокей підніметься на більш високий рівень. І не важливо: буде біля керма збірної Захаров чи хтось інший. Все ж таки Україна завжди була хокейною республікою. В радянські часи тут був «Сокіл» та харківське «Динамо», в той час як Білорусь та Латвія були представлені однією командою. А це, повірте, багато про що свідчить.

Серйозною перепоною для розвитку хокею є той факт, що Україна виступає у першому дивізіоні. Це важливий фактор для політики та держави. Я переконаний, що ми виконаємо завдання виходу у вищий дивізіон. В квітні я дивився поєдинок України з Італією і був шокований фінальним результатом. За величезної ігрової переваги українців перемога дісталась італійській команді.

Чи є прихід Михайла Захарова шансом для українських легіонерів білоруських клубів, які у попередні роки рідко запрошувались до лав національної збірної?

Скажу відразу – в збірній будуть грати найсильніші. Це один фактор. А інший – потрібно, щоб в команді був колектив. Ви знаєте, «Юність» за прізвищами не настільки сильна, як дехто вважає. Інколи я сам дивуюсь: приходить до команди звичайний хокеїст, а з часом він стає агресивним, сміливим і рівень його гри росте. Ми запрошуємо гравців з «Немана» та ХК «Вітебськ» і по-справжньому ці виконавці розкриваються саме у нас. Я називаю це «духом переможців». Це головний фактор, чому «Юність» домінує у білоруському хокеї.

Я довгі роки слідкую за українським хокеєм. В мене склалося таке враження, що раніше українська збірна виступала за принципом: одна гра виграна, у еліті залишились – все добре. Це потрібно змінювати. Подивіться як нині грає та ж Білорусь чи Латвія – вони на всі 100 б’ються з усіма командами. Це ж саме я буду вимагати і від своїх підопічних.

Повернімося до вашого призначення. Сьогодні вже 2 жовтня, Ваше призначення можна сміливо назвати пізнім. З чим була пов’язана така пауза?

Від мене у цій ситуації нічого не залежало. Звичайно, якби я отримав це призначення раніше, я б взяв до «Юності» українську п’ятірку. У мене були плани щодо Дмитра Якушина, Олега Шафаренка… Звичайно, за українців довелось би викласти чималі кошти, але я б пішов на все аби українська п’ятірка виступала у складі «Юності».

Але ж попереду трансферні вікна і шанс надолужити втрачене у Вас є. Щоправда, Олега Шафаренка з Віталієм Люткевичем буде складно переманити до «Юності»…

З Шафаренком все зрозуміло – він класний виконавець і може вийти на провідні ролі у «Динамо». А от Віталій Люткевич, попри свою високу кваліфікацію та бійцівський дух, наразі лише підміняє травмованих гравців. Тим більше, до команди приєднався кваліфікований захисник Володимир Денисов. А щодо запрошення українців, то тут необхідно серйозно попрацювати.

Найболючіше питання з часів роботи Володимира Голубовича – як ви будете переглядати потенційних кандидатів до збірної серед гравців, які не виступають у білоруській першості?

Таких гравців одиниці, тож це не проблема. Я спілкувався з Володимиром Васильовичем з цього приводу. Тим більше, що під час його перебування на посаді головного тренера збірної «Сокіл» виступав у російському чемпіонаті. Та й, зізнаюсь, я багато цікавлюсь українським хокеєм і тому не за чутками знаю багатьох виконавців.

Проблема у нас одна – залучити до виступів за збірну представників НХЛ. Коли я був тренером білоруської збірної, мені вдалося підключити до команди Циплакова та Салея. Ми тоді також виступали у першому дивізіоні. Це свідчить про патріотизм виконавців. В Білорусі з цим усе гаразд. Сподіваюся, що в Україні справи з патріотизмом не гірші. В питанні приїзду чи не приїзду представників НХЛ багато що залежить від самого тренера збірної. Для Салея я знайшов потрібні слова і він приїхав. Від самої присутності гравця НХЛ у суперника йде мандраж.

Михайле Михайловичу, а як у клубі поставились до того, що Ви будете суміщати роботу у «Юності» з українською збірною?

Ніяк не поставились, бо у клубі про це ще не знають (сміється). Я поки не підписав контракт, не хотів їм про це говорити. Головне, що отримав «добро» від Президента нашої держави Олександра Лукашенка, а з рештою, я гадаю, проблем не буде. На шкоду клубу моя робота не піде. Фактично, я лише втрачаю свій вільний час.

Але для мене можливість попрацювати зі збірною такої хокейної держави як Україна – велика честь. Я переконаний, що зможу себе тут проявити, а для мене це найголовніше.

Прес-служба Федерації хокею України, 03.10.2009

ФХУ