Останніми роками матчі національної першості перетворювалися для київського «Сокола» — лідера нашого хокею — на порожню формальність. Навіть у фіналі гідну конкуренцію підопічним Олександра Сеуканда ніхто скласти не міг. Питання було лише в тому, як довго «Барвінок», ХК «Київ» чи «Дніпровські вовки» триматимуть свої ворота у недоторканності. Нині ж у чемпіонаті України відродилася інтрига. Створений лише два роки тому «Беркут» зумів у цьому сезоні зібрати у своїх лавах кращих українських гравців із тих, хто не був залучений під прапори «Сокола». Більшість із них пройшли через «Сокіл», а деякі мають досвід виступів не тільки у чемпіонаті Білорусі, а навіть у збірній України. Імена воротаря Вадима Селіверстова, форвардів Олександра Зіневича, Віктора Гончаренка, Дмитра Марковського, Євгена Млинченка, Костянтина Буценка, Андрія Ніколаєва, Тараса Беги давно на слуху в українських любителів хокею. Та й захисники Савченко, Муханов, Бернацький, Мозговий далеко не новачки. А 41-річний Олег Синьков — той узагалі добре пам'ятає ще чемпіонати СРСР. На чолі команди стоять наставники Равіль Юлдашев і Дмитро Підгурський.
Претенденти з «Беркута» до фінальної серії готувалися не тільки на тренуваннях, а й у попередніх матчах національної першості, тоді як «Сокіл» після 17 березня жодного поєдинку не провів. Та й фінальне протистояння Сеуканд розтягувати не планував — у роздягальні був вивішений план занять восьмиразового чемпіона України, в якому в останніх графах значилося лише два матчі — 4 і 6 квітня. Тобто поразка «Беркута» для «соколів» видавалася нереальною. Але дарма номінальні господарі вважали, що сили нерівні. Не так сталося як гадалося: «Сокіл» програв!
У першому періоді на майданчику точилася рівна боротьба, і глядачі цьому раділи, підтримуючи переважно «беркутівців». Крім того, «гості» привели з собою солідну групу підтримки з трьома прапорами. І поки чемпіон лише розігрівався, суперникові вдалося реалізувати чисельну перевагу. Кращий гравець матчу Словаччина — Україна на чемпіонаті світу 2004 року Зіневич підставив ключку під потужний кидок Савченка. Уже на першій хвилині другої 20-хвилинки Олександр міг зробити дубль, отримавши право на штрафний кидок. Та дуже довго розмірковував, куди спрямувати шайбу, тому Федоров впорався з виходом сам на сам.
Надалі «Сокіл» закрив опонентів у їхній зоні, але шайба довго не хотіла потрапляти у сітку. Вдало діяв проти колишніх партнерів Селіверстов, а іноді колишньому улюбленцеві Сеуканда допомагав і каркас воріт. Лише маючи перевагу у два гравці, «Сокіл» запхав-таки гумовий диск за спину голкіперові «Беркута».
Та недовго музика грала — провал в обороні «господарів» дозволив Зіневичу втекти у відрив і з другої спроби переграти Федорова. Причому команди знову грали у нерівних складах. І четвертий гол у матчі стався, коли лава штрафників не була порожньою — на ній перебували по одному гравцю з кожної команди. На шляху кидка Синькова несподівано для голкіпера «Сокола» опинився Юрій Наваренко, й рахунок став 1:3.
А четвертий гол «Беркута» виглядав узагалі знущанням над обороною суперника. Млинченко, як кажуть, на класі накрутив двох опонентів, і «дідусь» Синьков лише підставив ключку, зрозумівши без слів задум партнера. Усе це відбувалося на тлі майже тотальної переваги «Сокола». Однак у ворота Селіверстова шайба більше не вмістилася...
Після матчу Олександр Зіневич сказав, що його команді пощастило. Частка істини в цьому є, адже без майстерності чотири голи кращій команді України не привезеш. Але сьогодні на нас уже очікує зовсім інша гра. Бо настрій у «Сокола» буде максимально бойовий. До того ж, подейкують, у випадку поразки його гравці зазнають значних фінансових втрат. Та і відновитися за два дні «беркутам» буде непросто, а грати в такому щільному режимі вони не звикли.
ТАБЛО
Чемпіонат України. Фінальна серія до двох перемог
«Сокіл» — «Беркут» — 1:4 (0:1, 1:1, 0:2)
700 глядачів
Шайби: Зіневич (Савченко, Ніколаєв), 18:56 (0:1 — більш.). Бобкін (Ісаєнко, Наваренко), 33:38 (1:1 — більш.). Зіневич (Буценко), 34:41 (1:2 — менш.). Синьков (Млинченко, Муханов), 41:15 (1:3). Синьков (Млинченко, Буценко), 56:38 (1:4).
Андрій Фоменко (Україна Молода, 06.04.2006)
Андрій Фоменко
Ось що хочу сказати з цього приводу...