Перед початком турніру кореспондент «УМ» поспілкувався з «новим-старим» гравцем, який нещодавно підсилив «Сокіл» із прицілом у тому числі й на Континентальний кубок. Досвідчений 35-річний захисник Олександр Савицький тривалий час виступав за збірну України на чемпіонатах світу, а тепер, отримавши фуфайку з номером 77, приєднався до команди на правах оренди з «Беркута».
— Олександре, на що «Сокіл» зможе розраховувати у півфіналі Континентального кубка?
— Якщо проявимо характер, як це зробили в двох останніх матчах відкритого чемпіонату Білорусі, то можемо поборотися за перемогу. Гра в нас налагоджується. Головна ж наша проблема — не ігрова, а організаційна. Це незрозуміле ставлення до клубу сильних світу цього. Якби «Сокіл» мав нормальне, стабільне матеріальне становище, ми б гриміли і принаймні у Білорусі були б на провідних ролях.
— Донедавна ви виступали за мінський «Керамін». Чому не залишилися в цій команді по завершенні минулого сезону?
— У Мінську, вважаю, я провів вдалий рік, бо став одним із чотирьох гравців команди, котрі набрали за чемпіонат необхідну за контрактом кількість «бонусів». У політику тренерів втрутився генеральний директор клубу, який не надто розуміється на хокеї, але має власні уявлення про гру. Тому я й поїхав з Мінська.
— Відчувається різниця між чемпіонатами України й Білорусі?
— У першу чергу, непросто фізично, хоча я швидко наближаюся до оптимальних кондицій. Ще пару матчів, і все буде в порядку. Важко перебудуватися, коли забиваєш в Україні по десять голів за матч, а потім опиняєшся перед гідними суперниками.
Андрій Фоменко (Україна Молода, 18.11.2006)
Андрій Фоменко
Ось що хочу сказати з цього приводу...