Олексій Житник, Костянтин Сімчук і тренер Олег Шафаренко відверто поговорили з фанатами.

У п’ятницю ввечері, 23 жовтня, через добу після дебютного матчу Української хокейної ліги-20120/2021, в якому «Сокіл» переміг на виїзді 2:1 «Маріуполь», в пабі «Кутовий» поряд з НСК «Олімпійський» відбулася неординарна зустріч. Поговорити з ультрас прийшли перші особи відродженого цьогоріч улітку легендарного хокейного клубу «Сокіл» — олімпійський чемпіон Олексій Житник, котрий виконує функції президента, колишній воротар збірної України Костянтин Сімчук, який одночасно є директором клубу і однойменної школи, а також головний тренер «соколят», екснападник національної збірної Олег Шафаренко.

«Сокіл» — то бренд українського хокею. Утворений в 1963 році клуб десятиліттями вважався головним у країні, здобував бронзу чемпіонату СССР-1984/1985. Проте після того, як клубом почали займатися Сергій Тарута і нинішній ректор Національного університету фізичного виховання і спорту Євгеній Імас, «Сокіл» замість очікуваного полегшення життя навесні 2014 року припинив існування.
«Докладемо зусиль, щоб зробити цей проект тривалим, а не одноденним»

Всі ці роки про команду жила тільки пам’ять. І нагадування окремих людей, головно небайдужих до хокею фанатів футбольного київського «Динамо», що «Сокіл» має жити». Вони проводили акції, вивішували під час футбольних матчів банери відповідного змісту, випускали футболки. Без надії сподівалися. І виявилося, що сподівалися не марно.

«Сокіл» таки відродився. Правда, директор клубу Костянтин Сімчук все ж поки обережно радить називати «Сокіл» не повноцінним клубом, а школою. «До клубу нам ще далеко. Наразі ми навіть не заплатили вступного внеску для участі в чемпіонаті-2020/2021, — каже Костянтин. – Але ми це зробимо. Доводиться рахувати кожну копійку. У нас є два спонсори – компанія «Санагро-Україна», котра займається поставкою добрив по всьому світу та юридична фірма «Європейський правовий захист». Їх знайшли завдяки особистим зв’язкам. Кошти на екіпірування та виїзди виділяє Київська мерія. Це в порівнянні з бюджетами суперників копійки. Але раз взялися, то мусимо викручуватися, щоб виглядати достойно. Докладемо зусиль, щоб зробити цей проект тривалим, а не одноденним».

Олексій Житник, Олег Шафаренко і Костянтин Сімчук

Олексій Житник, якому довірили функції президента клубу, не приховує, що головним натхненником відродження «Сокола» є саме Сімчук. «То Костя всі ці роки боровся, обстукував пороги, шукав варіанти», — каже.

«Для нас це була справа честі, — говорить Сімчук. – Адже це клуб, завдяки якому в хокей потрапив кожен з нас. Хочемо, щоб ця команда знову стала грізною бойовою одиницею. Щоб про неї усі говорили».

Костянтин похизувався світлиною з пофарбованим у соколівські штандарти автобусом, на якому команда їздитиме на матчі чемпіонату. Також клуб спробує до нового року запустити випуск сувенірної продукції.

Так виглядатиме клубний автобус

«Спонсори не бачать сенсу вкладати гроші в команду, яка програватиме з двозначними рахунками»

Проте найважливіше – гра.

У процесі селекції тренерський штаб клубу на чолі з Олегом Шафаренком переглянув понад сотню хокеїстів і наразі завершив формування команди відсотків на 80. «Надалі, в ході ігрового процесу будемо підсилювати лише окремі позиції, — розповідає тренер. – Приглядаємося до воротарів, бо наразі маємо в обоймі лише двох юнаків. Один із них, Микита Пеленський – молодець, гарно відіграв у Маріуполі. Його гра допомогла нам перемогти».

Досвідчених хокеїстів у клубі небагато – двоє нападників збірної України, 32-річний Дмитро Німенко та 36-річний Андрій Міхнов. Ходили чутки, що лави «Сокола» може поповнити також зірковий Андріїв брат, 38-річний екснападник збірної Росії і клубу НХЛ «Едмонтон Ойлерз» Олексій Міхнов. Однак наразі це питання відкладене. «Міхнова нам поки вистачить одного, — каже Шафаренко. – З ним мороки немало. Олексій наразі виступає в Білорусі, за жлобинський «Металург». В його контракті є опція з правом розторгнення. Тому з часом, можливо, відновимо переговори».

Зрештою, фанатів більше цікавить позиція клубу не по Міхнову, який став росіянином волею обставин у вигляді важкого стану українського хокею, а по росіянах етнічних, яких у складі «Сокола» в першому матчі проти «Маріуполя» було відразу шестеро.

«Попервах ми не збиралися брати росіян взагалі, — пояснює Шафаренко. – Розуміємо, які зараз реалії. Проте постали перед дилемою: або грати своїм, майже молодіжним складом і «лягати» «Донбасу» в кожному з шести матчів сезону 10-15:0, або йти на непопулярні кроки. Наші спонсори відразу нам сказали, що сенсу вкладати гроші в команду, яка програватиме з двозначними рахунками, вони не бачать».
dsc_0320_01
Олексій Житник

«Нам пропонували підсилити команду досвідченими словаками, чехами, білорусами, — додає Олексій Житник. – І ми були не проти. Проте реалії ринку нині такі, що одному такому гравцеві довелося б платити у межах 4000 євро в місяць. За такі гроші можемо утримувати дві п’ятірки. Тому обмежилися запрошенням сильного білоруського оборонця Павла Голубовича і росіян».

«Розумієте, ми ж приглядалися не лише до ігрових характеристик майбутніх новачків, а й до того, як вони впишуться у колектив, — розповідає Шафаренко. – Російські хлопці, які до нас прийшли – молоді, їм до 23-х років. Київ їм сильно подобається і вони не виключають, що якщо з нашою командою все буде гаразд, залишаться тут жити. У перспективі можемо вести мову й про натуралізацію когось із нинішніх новачків».

«Ми не хочемо мучитися, як у минулих сезонах харківське «Динамо» чи «Крижані Вовки», — доповнює Сімчук. – Так, за них виступали молоді, 19-річні українці, які програвали з великими рахунками і не могли отримати за свої виступи грошей. Від цього немає користі ні хокею, ні самим гравцям. То мука, а не гра. Так, ми не приховуємо, що хочемо формувати команду на основі вихованців нашої школи. Я як директор ДЮСШ «Сокіл» у цьому зацікавлений більше за інших. Проте до введення молоді у дорослий хокей треба ставитися ретельно. Зараз важливо, що в хлопців, які займаються в нашій школі, з’явилася мотивація. Що їхні батьки вже не думатимуть виключно про те, щоб прилаштовувати своїх дітей десь за кордоном. А в останні роки саме так і було. Усі, хто більш-менш талановитий, перебралися в Словаччину, Чехію, Білорусь чи інші країни».
«Через чиновників, які не сильно розуміють, що роблять, діти втрачають час»

«Один з таких хлопців зараз продовжує тренуватися з нами, — каже Олег Шафаренко. – Олексій Миклуха. Йому 18 років, він киянин, але у нього вже словацький паспорт. Так, він надзвичайно обдарований, у нього батьки-тренери, але стримати таких дітей ми не в змозі. Ми пішли Олексієві на зустріч. Він тренується з нами, але його мрією є НХЛ. Він не гратиме за «Сокіл», а поїде в Америку. Щоб стримувати таких дітей, маємо мати трохи інше ставлення до хокею».

За словами Костянтина Сімчука, в найближчій перспективі шанси потрапити в обойму першої команди «Сокола» мають двоє вихованців ДЮСШ – Жеребко і Каневич. «Вони за своїми фізичними та ігровими даними приблизилися до дорослого хокею найближче, — каже Костянтин. – Проте талановитих дітей не бракує й без них. Головне – правильно їх підготувати. Однак не все ж залежить від нас. Ось нещодавно зіштовхнулися з ситуацією, коли Федерація хокею України не дала дозволу на виступи в дитячому чемпіонаті Білорусі командам 2007-го і 2008 років народження. 2006-му року дозволили і хлопці вже там грають, а двом іншим віковим групам заборонили. «Нехай працюють вдома, над дриблінгом», — мотивував заборону генеральний секретар ФХУ Сергій Коваль, людина, яка ніколи в хокей не грала і нікого не тренувала. Тобто діти мають сидіти вдома, втрачати безцінний час замість того, щоб здобувати ігрову практику. І все через чиновників, які не сильно розуміють, що вони роблять».

Керівництво клубу подивилося у вічі фанатам

Між тим, кількох найталановитіших українців «соколята» вже підписали. Серед них – двоє чемпіонів світу-2018 серед юнаків у дивізіоні 1В, нападники Фелікс Морозов та Богдан Середницький. Середницького, щоправда, тренерський штаб уже збирався тимчасово відпустити в інший клуб. Однак Богдан закинув першу шайбу у ворота «Маріуполя» і цим переконав тренерів поки не поспішати.

Мав бути в «Соколі» нападник Олександр Пересунько, найталановитіший з плеяди українських гравців 2000-2001 років народження. Він був в обоймі команди, навіть закинув дві шайби у контрольному матчі з «Крижаними Вовками». Однак останньої миті опинився у лавах донецького «Донбаса». На рішення хокеїста начебто вплинув результат фінального протистояння УХЛ-2019/2020, у якому донеччани програли титул «Кременчуку». Невдача «Донбаса» призвела до відставки тренера Сергія Вітера, який орієнтувався в основному на російських гравців. Без нього помітно зростають перспективи заграти за «Донбас» українців, зокрема Пересунька.

«Олександр пішов туди, де йому більше запропонували. Я його не засуджую», — коментує Олег Шафаренко.
«Сподіваємося на реконструкцію спорткомплексу «Авангард»

Матчі чемпіонату-2020/2021 «Сокіл» проводитиме в розрахованому приблизно на 500 глядацьких місць спорткомплексі АТЕК, що поруч із метро «Святошин».

«Трохи причепурили цю ковзанку, хоча її стан бажає кращого, — розповідає Сімчук. – Орендували зал на рік. Окрім першої команди, на АТЕКу мають змогу тренуватися окремі групи нашої ДЮСШ. Інші надалі працюють на льодовій арені на ВДНГ. А в майбутньому сподіваємося, що все ж розпочнеться реконструкція багатостраждального спорткомплексу «Авангард». Непорозуміння з Меморіальним комплексом «Бабин Яр» уже закриті, тому сподіваємося, що в бюджеті на 2021 рік все ж будуть закладені необхідні для завершення реконструкції 65-80 мільйонів гривень».

Ультрас зачекалися на мить, коли команду можна буде побачити вживу

Також керівництво «Сокола» не виключає, що окремі матчі команда проводитиме в Палаці спорту.

«Керівництво Палацу готове йти нам на зустріч і навіть погодилося зараз, у час пандемії знизити добову оренду з 250-ти до 150 тисяч гривень, — каже Костянтин Сімчук. – Проте зрозуміло, що спеціально під нас льоду ніхто не заливатиме. Якби не карантинні обмеження, то перед новим роком були б святкові шоу на льоду. Між ними могли б вписуватися зі своїми матчами ми. Однак цьогоріч розважальні заходи в Палаці спорту малоймовірні».

У будь-якому разі, керівництво «Сокола» пообіцяло фанатам, що робитиме все можливе, аби з послабленням карантину на домашніх матчах команди трибуни заповнювалися бодай частково.

«Усі ми чекали на відродження «Сокола» надто довго й хотіли б розділити радість із нашими прихильниками», — каже Олексій Житник. Наразі ж фанати збираються, щоб підтримати легендарний клуб, бодай у «Кутовому».

Іван Вербицький, «Главком»