Сміливим вчинком у критичній ситуації цей гравець заслужив на увагу і повагу навіть тих українців, які не надто цікавляться хокеєм. Віталій Лялька, капітан збірної України на Меморіалі Тамаша Шаркозі, поділився міркуваннями про виступ команди в Будапешті і поговорив на тему свого клубного майбутнього.

- Це був прекрасний турнір, з відмінною організацією, — каже Віталій. — Особливо приємно було грати в заключному матчі проти угорців. Трибуни арени “Тюске” були заповнені, в такій атмосфері грати дуже приємно. То справжній європейський хокей високого рівня. Я отримав справжнє задоволення. Та й загалом турніри на кшталт Euro Challenge залишаються в пам’яті кожного учасника. Так, це не чемпіонат світу, але це теж особлива атмосфера, емоції. Таких ігор у кар’єрі кожного гравця повинно бути якомога більше. Переконаний, що кожному хокеїстові нашої збірної цей турнір пішов на користь. Думаю, повернувшись у наш внутрішній чемпіонат, усі гравці помітно додадуть і це відіб’ється на якості матчів.

- У поєдинках проти італійців та угорців збірна України показала якісний хокей, але обом суперникам у рівній боротьбі програла. Чого забракло?

- В першому періоді матчу з італійцями ми лише вкочувалися, тоді як суперники вийшли повністю готовими. Вони провели один поєдинок проти сильної угорської збірної і вже розуміли, чого можна очікувати. Проте, думаю, ми теж італійців здивували своєю швидкістю. Поки ми вкочувалися, приглядалися до суперників, ті ще почувалися вільніше. Але італійці нас нічим не здивували. Суперники грали точно так, як говорив на передматчевій установці наш тренер. Це було видно вже в першому періоді, але тоді ми ще не були готовими до боротьби на рівних ментально. Проте після перерви в другому періоді була зовсім інша гра. В третій 20-хвилинці ми домінували повністю. Ми перевершили італійців за кількістю кидків (41:17 — авт.). Якщо проаналізувати статистику, ми виявилися кращими за всіма основними компонентами. Забракло єдиного — реалізації. Та й булліти — це лотерея. Ми дуже хотіли перемогти, але не вийшло.

В угорців команда помітно сильніша. Висловлю свою думку. Згоден, коли кажуть, що поганому танцюристові щось заважає. Але, як на мене, судді могли вилучати хокеїстів не так часто. Півтора періоди гри у меншості б’є по фізичному стану гравців дуже сильно. Як би добре вони не були готові. Ми заблокували величезну кількість кидків, отримали неймовірну кількість синців. Це ментально мотивувало, додавало натхнення, але фізично ми сідали. Угорці ж були свіжими до заключних секунд. Вони діяли правильно, професійно, так, як їм сказав тренер. Професійнішими мали б бути судді. В цьому матчі вистачало моментів, коли можна було не давати вилучень як в одну сторону, так і в іншу. Приміром, я вважаю, що можна було не залишати втрьох проти п’яти як нас, так і угорців. Просто суперники подвійну більшість реалізували, закинувши, як виявилося, переможну шайбу, а ми своїм шансом не скористалися. Думаю, судді з бажанням щось довести трохи переграли. Але їм видніше.

- Віталію, візуально матч проти угорців у вашому виконанні був значно рівнішим, ніж гра проти італійців.

- То особливі відчуття, коли виходиш на лід з літерою “К” на грудях. Звісно, хвилювання було, хотілося не підвести команду, правильно її змотивувати, відповідним чином поводитися. Для мене це новий досвід, тому було важливо показати себе не закинутими шайбами, а коефіцієнтом корисної дії. Суперники заробили на мені кілька вилучень, я виграв багато єдиноборств. Намагався бути максимально корисним, хоча не буду сперечатися, що тягар відповідальності позначився і я відіграв трохи сумбурно. Натомість переспавши з розумінням, що я вже капітан, матч проти збірної Угорщини провів значно холоднокровніше. Раз довірив мені Андрій Міхнов таку честь, треба зібратися і виправдовувати довіру. Якщо хвилюватися, то не виходитиме в кожному матчі.

- Давайте говорити прямо: літеру “К” на грудях ви заслужили.

- То нехай оцінюють уболівальники, спеціалісти, партнери за командою. Для мене це честь. Мені було важливо, щоб усе, що відбувається, правильно сприйняв колектив. Було приємно, аж до мурашок, коли почув слова Міхнова на командному зібранні. Ці емоції важко передати словами.

- Але й щоб наважитися на той вчинок, на який наважилися ви, теж треба мати хребет.

- Не готовий поки коментувати цю ситуацію. Я вчинив так, як мені підказувала совість. При цьому не хочу засуджувати тих хлопців, які вчинили по-іншому і поїхали з лав збірної. Морально я їх підтримую. Вони мали причини, щоб прийняти такі рішення. Ці хлопці не вороги ні мені, ні жодному іншому гравцеві нашої збірної. Я чув це сьогодні на зібранні.

- Я теж спілкувався з різними хокеїстами. Вони захоплюються вашою мужністю, але не засуджують тих хлопців, які поїхали.

- Усі все розуміють. Кожен зробив так, як міг собі це дозволити.

- У вас були ті ж мотиви, що й у решти. Який фактор був для вас ключовим при прийнятті рішення?

- А ви як думаєте?

- Я вас знаю як людину, яка любить свою країну.

- Ви відповіли на своє питання.

- Це круто. Але у відповідь на вашу рішучість клуб “Донбас” розірвав з вами контракт.

- Нічого страшного. Буду з клубом. Я щойно відіграв за збірну.

- Була інформація, що вас хоче бачити у своїх лавах київський “Сокіл”.

- Я розмовляв з одним із тренерів “Сокола”. Але ні про що конкретне ми не домовилися. Розмови були не лише з “Соколом”, а й із представниками деяких інших клубів. Багато клубів цікавилися. Але рішення я не прийняв, бо треба для початку бодай порадитися зі своїми рідними.

ФХУ