Національна збірна України продовжує підготовку до чемпіонату світу у дивізіоні 1B, що пройде у Польщі (26 квітня—1 травня). Під час тренувального збору в угорському Мішкольці прес-служба Федерації хокею України поспілкувалася з 22-річним нападником Феліксом Морозовим, який розповів про атмосферу в колективі, умови підготовки та навантаження тренерського штабу на чолі з Вадимом Шахрайчуком.

– Фелікс, який відбиток залишає війна в Україні на атмосферу у таборі національної збірної України?

– Звичайно, всі ми контактуємо з рідними, з болем у серці слідкуємо за інфополем на батьківщині, з переживаннями реагуємо на геноцид та звірства російської армії, проте на час тренувань абстрагуємось та повністю концентруємо увагу на тренувальному процесі.

– Як вам умови за зборах у Мішкольці?

– Гріх скаржитися. У нас багато льоду, у розпорядженні спортивний та тренажерний зал, ковзанка від місця проживання знаходиться близько – приблизно 500 метрів.

– Угорські збори важко тривають?

– Нелегко, адже місяць до цього ми не мали жодного тренування плюс стресова ситуація через війну. На цьому фоні непросто, навантаження серйозні, адже ми вже другий тиждень працюємо по три години на льоду щодня, а також тренуємося на «землі» в тренажерних залах і проводимо силові заняття. Всі вправи у русі, інтенсивність висока. На даному етапі тренери намагаються привести гравців у відповідні кондиції, тому зараз робиться ставка на «фізику». А ближче до чемпіонату, гадаю, навантаження зменшяться і акценти робитимуться на тактику.

– Де застала війна Фелікса Морозова?

– У Краматорську, де проводив домашні матчі мій клуб «Донбас». Прокинувся рано-вранці від вибухів, вікна тремтять… На орендованій квартирі, яка знаходилася за три кілометри від місцевого аеропорту, це особливо відчувалося. Буквально через пару годин зібрав речі та разом із партнером по команді виїхав додому в Харків, де залишався доти, доки не відправився на збори до Угорщини.

– Ваше рідне місто теж опинилося під жорстоким обстрілом.

– Ситуація була аховою, але в такій жахливій обстановці хотілося перебувати поряд із сім’єю. Район Салтівки, де я проживаю, подекуди сильно обстрілювали, але мій будинок, на щастя, не постраждав.

– Арена «Салтівський лід» вціліла?

– Знаю, що ракета прилетіла на перехрестя за 100 метрів від палацу, але арену не зачепила. На жаль, на тому місці жертвою окупантів став автомобіль із людьми.

– Ваша сім’я досі залишається у Харкові?

– Батьки категорично залишилися вдома, батько, як може, допомагає у волонтерських напрямках. А дівчина зі своєю мамою переїхала на Закарпаття. Там безпечніше.

– Яка доля російських та білоруських легіонерів вашої команди?

– Знаю, що тренерський штаб на чолі з Павлом Микульчиком повернувся до Білорусі, розмовляв із ним. Чув, що низка легіонерів вирушила до Європи перечекати, бо не захотіла повертатися назад до Росії та Білорусі. Але детально за всіх сказати не можу – не в курсі їхнього місцезнаходження.

– Фелікс, як став можливим нинішній приїзд до збірної України, адже ви виступали у неофіційному турнірі «суперліги» та потрапили під санкції ФХУ.

– Сидячи вдома я не міг бути корисним так, як, скажімо, на льоду. Тож з радістю відреагував на звістку про чемпіонат світу. Згодом відбувся контакт з нашою Федерацією, обговорили ситуацію і прийшли до думки, що зараз важливіше для українського хокею та збірної об’єднатися в єдине ціле та відстоювати честь на міжнародній арені, ніж ворушити минуле.

– До речі, вас не було у списку гравців, які на турнірі в листопаді в Угорщині зі скандалом залишили табір збірної України за день до гри.

– Так і є. Я тоді хворів на коронавірус, тому не брав участі у зборах. Але відзначу, що для мене величезна честь, як і для будь-якого спортсмена, виступати за головну команду країни. Гадаю, кожен член команди пишається тим, що йому надається унікальна можливість готуватися до ЧС-2022 у складі національної команди України, і ми всі дуже розраховуємо максимально успішно виступити на форумі. Хочу лише передати слова підтримки своїм близьким і всьому українському народу, який у ці тяжкі часи страждає від російської агресії. Знайте, ми – обов’язково переможемо у цій війні! Іншого варіанту немає. Правда за нами!

В'ячеслав Волков, ФХУ