– Олександре Васильовичу, яку оцінку виставите своїм підопічним за виступ в Італії за 5-бальною шкалою?
– П’ять із мінусом. Друге місце у такій сильній групі з Угорщиною, Італією, Словенією, Австрією та Польщею – гарний результат! Гадаю, мало хто міг уявити Україну на п’єдесталі пошани в умовах війни в країні.
– Окрім срібних медалей, якими ще локальними успіхами можна пишатися?
– Ми найбільше за всіх на турнірі закинули – 30 шайб у п’яти матчах! Тут слід зазначити тренерський штаб, який провів титанічну роботу заради нашого успіху. Тренер Олег Циркунов проводив ефективні та важкі тренування на зборах у Чехії в сенсі технічної підготовки – так званих «скілзах». Іноді доходило до нудоти, але хлопці терпіли і згодом стали вигравати боротьбу та свої вправи. А ще мій асистент Руслан Борисенко провів шикарну роботу із захисниками, а також бригадами меншості. Дивна річ: на чемпіонаті світу наша команда не пропустила жодної шайби граючи у чисельній меншості у 18 спробах! Мені здається, такого ще не було в історії турнірів! Такі деталі потрібно відзначати!
А ще, користуючись нагодою, хочу подякувати за професійну роботу всім тренерам, які вклали у хлопців сили та вміння, а також Державного тренера Олександра Буткевича, який завжди із командою, але цього разу дбав про команду на відстані, вирішуючи питання різної складності! Усю нашу делегацію, а особисто генерального менеджера Сергія Бабинця, який проробив гігантську організаційну роботу, був нашим мотиватором, мотором, серцем та душею колективу у тренерській бригаді! Бабинець гідно замінив на цій посаді багаторічного члена команди Андрія Дворника, який вирушив нас захищати та служити до ЗСУ.
Маю також відмітити відеооператора Микиту Табашника, який дуже оперативно робив нарізку потрібних моментів: майже за секунди у перерві або на лаві запасних під час гри з його допомогою я мав можливість миттєво аналізувати помилку того чи іншого гравця. Тож роботою Микити я залишився дуже задоволений, як і всім своїм штабом! Крім того, окремо за допомогу в підготовці до чемпіонату світу, у розборах ігрових моментів, тактиці, порадах, хочу відзначити і персонально подякувати екс-тренеру юнацької, молодіжної та головної дорослої збірної України Олександру Годинюку. Ми обмінювалися думками перед молодіжним чемпіонатом світу у грудні, спілкувалися й перед юнацьким форумом.
– У боротьбі за перше місце все вирішив стиковий матч проти Угорщини (1:2). Чи вдалося розібратися в причинах поразки?
– Насамперед, Угорщина має сильну, добре збалансовану команду у всіх лініях. До того ж шикарний турнір провів воротар Левенте Хегедус, який пропустив лише одну шайбу у чотирьох матчах! Є питання і до рефері, який призначив сумнівний буліт у наші ворота вже після кидка угорця. А невдовзі нашому Микиті Сидоренку «відрубують» руку за такого ж виходу віч-на-віч, нападник при цьому не встигає завдати кидка, але суддя дає «тільки» дві хвилини. Зрозумійте, я анітрохи не шукаю виправдання, угорці справді ідеально зіграли наприкінці, але суддя має бути послідовним у своїх рішеннях. Є ще одна причина, яка вплинула на розстановку сил у конкретному матчі з Угорщиною.
– Яка ж?
– Не оптимальна форма групи гравців. В Італії у нас трапилася вірусна епідемія – в лазарет потрапив гравець першої п’ятірки Ілля Крикля, а пізніше захворів його сусід за номером Веніамін Трандафілов, а також Ілля Дубський. Напередодні матчу з Угорщиною ніхто з них не тренувався, а Крикля загалом три дні не ставав на ковзани. Довелося гравців кидати у бій після температури з ослабленим організмом, що й позначилося на мобільності команди наприкінці. Не вистачило сил дотиснути супротивника.
Плюс на початку чемпіонату на тренуванні вивихнув палець Володимир Трошкін, зіграв із цією травмою дві гри, у тому числі з Угорщиною, але після цього усугубив травму і на останній матч проти Австрії вже не зміг вийти, адже зламаний палець довелося вправляти, наклавши гіпс. Сукупність цих факторів також наклала свій відбиток на результат матчу з Угорщиною. На це треба враховувати.
– Якби Україна – Угорщина зіграли не один раз, а серію до чотирьох перемог, як би все завершилося?
– Не беруся гадати, але точно серія не завершилася б «всуху». Головне, щоб усі були здорові та в складі! До речі, після гри з Угорщиною Крикля, Трандафілов та Дубський відпочили день і потім бадьорі показали свій рівень у матчі з Австрією (12:3).
– Якби ваша воля, кого б визнали MVP італійського чемпіонату світу?
– Однозначно нашого Микиту Сидоренка, який закинув найбільше за всіх шайб (8), став найкращим бомбардиром турніру (10 очок) і був дуже важливим гравцем команди. Якщо згадувати товариські ігри на зборах проти чеських клубів та юнаків Швейцарії, то Сидоренко і в них забивав, причому завжди важливі голи, які «повертали» нас у гру. Якщо Микита покращить свою ігрову дисципліну, удосконалить гру без шайби та у відборі, тоді у нього замаячить велике хокейне майбутнє. Потенціал у Сидоренка – топового гравця. Проте Микиті навіть не дали звання найкращого нападаючого ЧС-2022 – ним став італієць Томмі Пурделлер.
– Нападник Томмі Пурделлер продемонстрував чудову реалізацію моментів – 6 голів після 12-ти кидків!
– Так, він чудовий майстер і має велике майбутнє. Наша команда навіть за Пурделлера проголосувала у цій номінації, бо не мала права обирати своїх, але Сидоренко все одно справив більше враження. Щодо решти героїв форуму, то серед захисників закономірне визнання отримав наш Олексій Дахновський. Він справжній капітан та лідер цієї збірної України не лише на льоду, а й у роздягальні! Пишаюся, що у нас у колективі є такий гравець. Я вражений, як Олексій провів дві гри із травмою на уколах!
А про найкращого голкіпера чемпіонату світу угорського воротаря Левенте Хегедуса та його внеску в успіх Угорщини я вже говорив вище.
– А що скажете про нашого воротаря Савву Сердюка, який зіграв чотири перші матчі на турнірі, здобув три перемоги та був основним голкіпером збірної України з відсотком відбитих кидків – 92,39.
– Сердюк – дуже сильний воротар, увійшов до трійки найкращих голкіперів турніру! Взагалі, обидва наші воротарі Сердюк та Малихін випромінювали впевненість, провели блискучу роботу на зборах і тут окремо слід сказати про тренера воротарів Олександра Федорова та його внесок у прогрес кіперів.
Повертаючись до Сердюка, при належній роботі Савва цілком може скласти конкуренцію у національній збірній тому ж Дмитру Кубрицькому, Семену Майку, Сергію Писаренко та іншим воротарям.
Крім чисто ігрових якостей, Сердюк запам’ятається мені своїм неординарним рішенням приїхати з Північної Америки до збірної України раніше запланованого терміну наприкінці березня на перший етап зборів до Чехії. Він зробив це на моє прохання, хоча на середину квітня у Савви було призначено співбесіду на продовження американської візи. Він взяв на свій страх і ризик квитки в Європу і приїхав, а на співбесіду розраховував перезаписатися в Європі, але перенесення не відбулося. Через це Сердюк втрачає все, що в нього було в Америці, адже доступу до США у нього без нової візи не може бути. Такі вчинки Сердюка викликають глибоку повагу.
– Юний нападник Ігнат Пазій заробив найкращу статистику на турнірі серед асистентів – 7 передач.
– Як кажуть, немає лиха без добра. У зв’язку з не приїздом до збірної центрфорвардів Шаповалова та Куровського, які були фаворитами у списку претендентів до основного складу, мій вибір упав на Ігната Пазія.
Саме завдяки тривалим зборам, які мали місце цього року, тренерському штабу вдалося краще розглянути в ньому дуже потрібного гравця для бригади більшості. За рік виступів у Північній Америці Ігнат додав у силовій манері і виявився саме тим гравцем, який вміє діяти швидко в середині розіграшу завдяки своєму гарному катанню та здоровому нахабству.
А ще Пазій виявився душею колективу, людиною-позитивом і нашою «запальничкою». В умовах рутинної роботи та щоденних тренувань, коли кожен день схожий на понеділок, Ігнат не давав нудьгувати ні собі, ні партнерам, заряджаючи всіх позитивною атмосферою! Дуже радий, що він дебютував у збірній вже цього року, хоч його участь могла бути під питанням. Виступаючи у Північній Америці, Ігнат не побоявся піти на конфлікт у загальноосвітній школі, щоб приїхати на збори із самого початку та відвоювати місце у складі. Він виявив неймовірне прагнення і бажання, щоб приїхати в команду і дуже нам допоміг! Незважаючи на свій юний вік (15 років), Ігнат не тільки багато асистував, але й забив «поворотний» і дуже важливий гол (за рахунку 1:3) італійському воротарю-гіганту Дам’яні Кларі у ближній кут, коли всі на 99% чекали від нападаючого саме передачі на дальню штангу. У той момент Пазій взяв відповідальність на себе, зігравши нестандартно і результативно, чим дуже засмутив воротаря суперника. Поки Клара приходив до тями, Микита Мойсеєв та Сергій Стецюра «добили» італійців двома швидкими шайбами і перемогу ми вже не віддали.
– До речі, форварди Микита Мойсєєв та Сергій Стецюра увійшли до Топ-3 ЧС-2022 за показником корисності «плюс/мінус». У моменти їхнього перебування на льоду українці жодного разу не пропустили і закинули при цьому шість шайб!
– Хлопцям була відведена роль у четвертій ланці разом із Гавриїлом Сімчуком найчастіше виходити одразу після нашого вилучення, щоб максимально підтримувати темп та за рахунок свіжості тиснути суперника, зберігаючи активність. Вони чудово впоралися зі своїм завданням та, крім того, забивали шайби! Так що хлопці зіграли вище за усілякі похвали!
– Хто ще справив враження із нинішнього складу збірної України (U-18)?
– Поряд Ігнатом Пазієм, з найкращого боку зарекомендував себе Гавриїл Сімчук – хлопець 2006 р.н. Спочатку я не бачив Гавра в основній обоймі, але за рахунок тривалих зборів, де ми подивилися три з половиною десятки кандидатів, Сімчук-молодший забивав, проявляв себе та у ході чемпіонату світу навіть зіграв один матч у першій п’ятірці і з середини турніру увійшов до бригади більшості. Також на добрі слова заслуговує і Михайло Ковальчук, який пережив на зборах стрес у зв’язку з втратою дідуся, але не розкис, мобілізувався та пробився на ЧС, хоча його місце у складі також викликало питання. Додам, що Ковальчук із Пазієм та Дем’яном Тиченком у третій трійці провели відмінний турнір.
– Якщо відмотати час назад, чи поміняли б рішення стосовно остаточного складу з 22-х гравців?
– Якби приїхали брати Куровські, Шаповалов, Коневич і той самий Зозуля, можливо, перестановки у складі були, але склалося так, як склалося! Це чемпіонат світу переконав мене в тому, що грати за збірну своєї країни – це величезна честь та престиж, тому просити приїжджати до команди у майбутньому нікого не треба. Гратимуть ті, хто цього щиро бажає і має відповідну кваліфікацію. Зрештою, це хокеїстам потрібно робити собі ім’я та кар’єру, як той самий Пазій, який завдяки своєму результативному виступу відразу після ЧС-2022 був обраний клубом Tri-City Storm на драфті USHL у п’ятому раунді! Це дуже високий показник для 15-річного гравця. Сподіваюся, Ігнат, як і наш захисник Микита Коневич, якого також обрала команда Tri-City Storm, закріпляться у найсильнішій юніорській лізі США.
– Вам щось відомо про інтерес хокейних агентів до нинішнього покоління українських хокеїстів? Адже до юніорських та молодіжних чемпіонатів скаути завжди виявляють підвищений інтерес.
– Вже під час турніру наші хокеїсти стали отримувати в соцмережах повідомлення від хокейних агентів, які активно почали пропонувати свої послуги. Якщо не помиляюся, агенти зв’язалися із кожним гравцем юнацької збірної України!
– Наскільки сильним є резерв нинішньої збірної України-U18? Чого чекати уболівальникам від наступного ЧС-2023 у дивізіоні 1B?
– З нинішнього складу за віком на наступний рік має право виступати лише чотири хокеїсти… Втім, решта кандидатів 2005 та 2006 р.н. у наших школах теж цілком пристойного рівня, але на запитання про очікування я не маю повноцінної відповіді, тому що ми не знаємо, що буде з нашим чемпіонатом, де виступатимуть молоді гравці і яка у них буде практика. Все залежатиме від складу, який зможемо зібрати, а також від тренінг-кемпа перед турніром. Цього року у нас вийшли розкішні збори за кордоном і це дало свій результат – срібні медалі у надскладній групі! Саме час відзначити мега-роботу на всіх ділянках усієї команди Федерації та персонально виконавчого директора ФХУ Олександру Слатвицьку, яка вклала все своє старання та знання у важкі перемовини з міжнародними партнерами, щоб домовитися та втілити у життя підготовчий процес нашої команди у казкових та вигідних умовах.
– Насамкінець, яким вам бачиться подальший розвиток українського хокею?
– Хотілося б, щоб наші провідні гравці збірної України U-20 та U-18 виступали у сильних європейських чемпіонатах і не вважалися там легіонерами за нинішніх умов воєнного часу. Або спробувати лобіювати інший варіант із заявкою об’єднаної молодіжної команди до умовного чемпіонату Чехії чи сусідньої Словаччини, якщо не вдасться запустити внутрішній чемпіонат України через війну. Як би там не було, а з нашим цілеспрямованим та оптимістичним президентом Федерації хокею України Георгієм Зубком, який особисто приїжджав підбадьорювати та мотивувати юнацьку команду в Асіаго, ми обов’язково знайдемо оптимальне рішення розвитку українського хокею та наших збірних команд. Я в цьому не сумніваюсь!
В'ячкслав Волков, ФХУ
Ось що хочу сказати з цього приводу...