Відразу після презентації в звичному статусі тренер дав ексклюзивне інтерв’ю Sport.ua. У ньому Шафаренко розповів, як здивував самого себе за рік перебування в Німеччині, чого очікує від нового етапу соколівської кар’єри, на яких гравців орієнтується і хто увійде в його тренерський штаб.
- «Німецький хокей на підйомі». Ця фраза в контексті виходу збірної Німеччини в фінали Олімпіади-2018 і чемпіонату світу-2023 та з персонами калібру Драйзайтля та Зайдера виглядає банально. Але прогрес і справді очевидний.
- Переконався в тому, в чому був впевнений і вдома: все залежить від кількості ковзанок і льодових арен. У Німеччині на кризі можуть тренуватися в кожному селі й місті. Хокейних шкіл багато, дітей, які тренуються, відповідно теж. Та й у принципі в Німеччині є мода на заняття спортом. Переважна більшість людей бігає, ходить у зали, басейни, грає в футбол, волейбол, баскетбол чи хокей. В Німеччині спорт гарно популяризується. А від масовості до майстерності – один крок.
- Реалії нинішнього хокейного Києва такі, що діючих ковзанок влітку практично немає. 20 липня «Сокіл» має розпочати підготовку до наступного сезону. Де будете тренуватися?
- На ковзанці Шалетт. Очікуємо, коли залиють лід на Виставковому центрі. А щодо сезону є сподівання, що Федерації хокею України знову вдасться домовитися з Палацом спорту. Торік мали майже комічну картину. До початку великої війни Палац спорту був для хокею недоступний, а в час повномасштабного вторгнення там повноцінний сезон провели відразу дві команди – «Сокіл» і «Київ».
- Ви вже розписали повний графік підготовки команди до сезону?
- Так. 18 липня гравці пройдуть медогляд. 20-го починаємо з дворазових тренувань на землі. Заняття на льоду почнуться з перших чисел серпня. Після 14 серпня виїжджаємо в Польщу, де проведемо певну кількість контрольних матчів. Наприкінці серпня повертаємося і відразу плануємо зіграти в Кубку України. Сподіваємося, цей турнір знову буде. Ведемо до нього підготовку, щоб розпочати сезон зі здобуття трофею.
- Для мене повернення в «Сокіл» — подія особлива, — бере слово пан Олег. – Дуже радий, що знову працюватиму з рідною командою. Сподіваюся, що керівництво клубу та хокеїсти теж втішені моїм призначенням. Знаходячись у Німеччині, я продовжував стежити за «Соколом». Команді було непросто, в її складі виступало немало гравців, які тривалий час не грали в хокей професійно. Та крок за кроком ситуація виправлялася. Настільки, що в кінці сезону отримали максимальний результат. Стосовно гри, то в мене є своє бачення. Вважаю, що нам треба вдосконалюватися.
- Хто увійде до вашого тренерського штабу?
- Ведемо перемовини з В’ячеславом Тимченком, який працює в дитячій школі «Сокола» і був штабі першої команди в минулому сезоні. Також залишається Костянтин Сімчук. Будемо працювати втрьох.
- Наразі свою участь у новому чемпіонаті України підтвердили п’ять команд. Хто замінить калуський «Легіон», стане відомо трохи згодом. Серед тих суперників, які є вже, хто виглядає головним конкурентом «Сокола»?
- «Кременчук» і херсонський «Дніпро» вочевидь виглядатимуть не гірше, ніж у попередньому сезоні. Амбітні плани має новий учасник чемпіонату – «Київ Кепіталз». Шоста команда теж обов’язково буде, про неї оголосять найближчими днями. Зараз ми всі маємо згуртуватися й працювати на благо українського хокею. Для того я й повернувся, щоб працювати вдома і робити все можливе, щоб наша гра в Україні прогресувала. Якби мені ця робота не була цікавою, не повертався б. Відрадно, що в чемпіонат України повертаються досвідчені тренери. Це дає сподівання, що суперництво буде цікавим. А гра якісною.
- У тих двох сезонах, коли ви були на чолі «Сокола», Артем Євсейчик та Ігор Слюсар були масажистом і сервісменом і спілкувалися з вами на рівних. Зараз це – оборонець і нападник. Навчилися сприймати їх у новому статусі?
- Наразі мені важко до цього звикнути. Але, сподіваюся, пристосуюся до нових реалій. Маємо знайти спільну мову. Сподіваюся, в Ігоря та Артема на льоду під моїм керівництвом буде виходити так само добре, як виходило тоді, коли вони виконували інші функції. Все в їхніх руках. На нас очікує важка праця, де повинні з максимальним навантаженням працювати не лише ноги, а й руки і голова.
- Перед тим, як вести перемовини з хокеїстами, керівництво клубу запитувало моєї думки. Також ми підписали контракти з двома молодими оборонцями – 20-річним Олександром Філімоновим і 18-річним Андрієм Явним, які у минулому сезоні виступали в калуському «Легіоні». Сподіваюся, ці хлопці виправдають наші сподівання. Я взяв цих виконавців, щоб вони навчилися грати в хокей. Амплуа оборонця – проблемне для всього українського хокею. Людей бракує навіть кількісно. Тому будемо працювати з Філімоновим, Явним, тими захисниками, які виступали за «Сокіл» раніше. На підсилення легіонерами розраховувати складно. Малоймовірно, що люди, які нам підходять, захочуть приїхати в країну, в якій триває війна. Тому будемо працювати зі своїми хокеїстами, а якщо вдасться домовитися з кимось із іноземців, то прекрасно. На жаль, днями команду залишив Іван Сисак, який у попередньому чемпіонаті був одним із провідних оборонців. Подивимося, якщо виникне потреба, будемо перекваліфіковувати на захисників нападників.
- Перший схожий приклад у минулому сезоні виявився успішним – граючий тренер Артем Бондарєв, перейшовши з атаки в оборону, став одним із найкращих гравців «Сокола» в плей-оф…
- Дуже розраховую на Артема і в новому сезоні. Йому 41, але з тим досвідом, рівнем індивідуальної майстерності й хокейним інтелектом Бондарєв здатен дати фору набагато молодшим гравцям. При цьому ще не певен, що обов’язково використовуватиму Артема в обороні. Подивлюся в процесі тренувальної роботи, де він буде ефективніший. Вважаю, Бондарєв може грати універсально – і в захисті, і в нападі.
- Ще один досвідчений хокеїст Роман Благий у минулому сезоні мав за домовленістю з керівництвом клубу і тренерським штабом вільний графік тренувань. Бо був зайнятий на іншій роботі…
- З наступного чемпіонату він такої опції не матиме і буде працювати нарівні з усіма. По-іншому не можна. Навантаження великі, організму не обманеш. Якщо не тренуватися регулярно, виникає підвищена вірогідність отримання травми.
- Олеже, в попередньому чемпіонаті грало немало хокеїстів, з якими багато років пліч-о-пліч виступали ви – Денис Ісаєнко, Артем Гніденко, згадуваний уже Бондарєв. Враховуючи вашу добру готовність, можна очікувати, що Шафаренко в ході сезону перекваліфікується в граючого тренера?
- Це не потрібно. Якби не був тренером, то, можливо, вийшов би на лід. Бо кондиції маю справді хороші. В Німеччині я провів повноцінний сезон у регіональній лізі в статусі граючого тренера «Гарсефельда». Відчувався контакт, ми грали на гарних швидкостях. І при заповнених трибунах. Проте для «Сокола» буде ліпше, якщо я буду лише тренером.
- Це був великий досвід. Хоча б тому, що працював з людьми з іншим менталітетом, розумінням гри та життя, починаючи з роздягальні, закінчуючи виходом на лід та ігровими схемами. Якби мені півтора роки тому хтось сказав, що зможу вивчити німецьку мову, розсміявся б. Однак у мене це вийшло. Впорався я й з безпосередніми хокейними функціями. Наша команда виграла регіональну лігу «Норд». У нашому складі виступали канадці, іноземці з інших країн. Крім того, я відповідав за розвиток хокею в місті Гарсефельд загалом, був куратором системи підготовки хокеїстів від найменших дітей до дорослої команди, за яку грав і яку очолював у статусі головного тренера.
- Парадокс, але з-за кордону ви повернулися не лише зі знанням німецької, але й вільно розмовляєте українською.
- Стараюся. Зараз мені ще важко. В Україні я лічені дні і поки доводиться звикати, перекладаючи в голові окремі речення з німецької на українську чи російську. Звик швидко. Зараз з вами розмовляю українською, але мозок говорить німецькою. Але це наживне. Якщо журналісти дадуть трохи часу, я буду говорити українською зовсім вільно. Взагалі, за цей рік збагнув, що знання мов – це добре ще й тому, що розвивається мозок.
- «Німецький хокей на підйомі». Ця фраза в контексті виходу збірної Німеччини в фінали Олімпіади-2018 і чемпіонату світу-2023 та з персонами калібру Драйзайтля та Зайдера виглядає банально. Але прогрес і справді очевидний.
- Переконався в тому, в чому був впевнений і вдома: все залежить від кількості ковзанок і льодових арен. У Німеччині на кризі можуть тренуватися в кожному селі й місті. Хокейних шкіл багато, дітей, які тренуються, відповідно теж. Та й у принципі в Німеччині є мода на заняття спортом. Переважна більшість людей бігає, ходить у зали, басейни, грає в футбол, волейбол, баскетбол чи хокей. В Німеччині спорт гарно популяризується. А від масовості до майстерності – один крок.
- Реалії нинішнього хокейного Києва такі, що діючих ковзанок влітку практично немає. 20 липня «Сокіл» має розпочати підготовку до наступного сезону. Де будете тренуватися?
- На ковзанці Шалетт. Очікуємо, коли залиють лід на Виставковому центрі. А щодо сезону є сподівання, що Федерації хокею України знову вдасться домовитися з Палацом спорту. Торік мали майже комічну картину. До початку великої війни Палац спорту був для хокею недоступний, а в час повномасштабного вторгнення там повноцінний сезон провели відразу дві команди – «Сокіл» і «Київ».
- Ви вже розписали повний графік підготовки команди до сезону?
- Так. 18 липня гравці пройдуть медогляд. 20-го починаємо з дворазових тренувань на землі. Заняття на льоду почнуться з перших чисел серпня. Після 14 серпня виїжджаємо в Польщу, де проведемо певну кількість контрольних матчів. Наприкінці серпня повертаємося і відразу плануємо зіграти в Кубку України. Сподіваємося, цей турнір знову буде. Ведемо до нього підготовку, щоб розпочати сезон зі здобуття трофею.
Sport.ua
Ось що хочу сказати з цього приводу...