Володимир Голубович, 53 роки, минулого тижня став головним тренером хокейної збірної України. Останні кілька років колишній гравець київського ”Сокола” мешкає в латвійській Лієпаї, де тренує місцевий ”Металургс”. Кореспондент ”ГПУ” зателефонував Голубовичеві на мобільний телефон. Тренер просить передзвонити на домашній. Виявляється, вхідні дзвінки латвійських мобільних операторів — платні.

Чи правда, що офіційний контракт з українською хокейною федерацією ви не підписали?

— Так. Гадаю, тимчасово. Маю поставити підпис під угодою вже цього тижня. Не зробив так поки що, бо хокейна федерація запропонувала 8-місячний контракт. Я ж волію працювати два з половиною роки.

Маєте два завдання: повернути збірну до еліти світового хокею і пробитися на Олімпіаду-2010. Як збираєтеся їх вирішувати?

— Детальний план щодо підготовки збірної я надам у 20-х числах вересня. Хоча про завдання потрапити на Олімпіаду почув уже в останній момент.

Коли вам надійшла пропозиція очолити українську збірну?

— У травні, після чемпіонату світу. Зателефонував генеральний менеджер команди Василь Фадєєв, запропонував узяти участь у конкурсі. Погодився, бо ще ніколи не працював із національними командами. Тим паче українська мені небайдужа — все-таки сім сезонів виступав за київський ”Сокіл”. Коли навіть грав за німецький ”Гамбурґ”, передсезонну підготовку проходив у Києві.

Як добирали своїх помічників?

— Сам вирішував, ніхто рекомендацій не давав. Якщо комусь не подобається Олександр Сеуканд, це його проблеми. Я впевнений, що він, досконало знаючи український хокей, допоможе мені.

Вас називають жорстким наставником, диктатором. Згодні?

— Уперше чую, — дивується тренер. — Я завжди був демократом. Демократом законів.

Чи можна вас назвати прибічником силової боротьби на майданчику?

— Так. Люблю агресивну, колективну гру.

Чому вирішили суміщати посади наставника латвійського ”Металургса” та головного тренера збірної України?

— У мене ж діючий контракт у Лієпаї. Не бачу сенсу позбавлятися регулярної тренерської практики. У Лієпаї клуб знімає мені квартиру. І місто красиве — виходить на море.

Чи правда, що ви ваші чотири сини — хокеїсти?

— Майже, — сміється. — Старший, 32-річний Сергій, працює тренером у дитячо-юнацькій школі московського ”Динамо”. 29-річний Дмитро судить матчі на першість Москви. Костянтин, йому 24, грає у мене в ”Металургсі”. А про Артема говорити ще рано — хлопцеві 9 років, і він пішов у третій клас.

В’ячеслав Семенко (Газета по-українськи, 05.09.07)

В’ячеслав Семенко