Головною спортивною подією цього тижня є, без сумніву, олімпійський кваліфікаційний турнір із хокею в Ризі. Чи то щось ну дуже велике здохло в лісі, чи зорі на небі стали в якійсь немислимій позі, але українське телебачення наважилося показати всі три матчі нашої збірної, до того ж півтора з них — у прямому ефірі. Проте вже перший із цих двобоїв подарував шанувальникам найшвидшої у світі гри купу негативних емоцій. І справа не в діях наших хокеїстів на майданчику — вони якраз завдання виконали, обігравши Італію. Справа в телевізорі. В анонсований час початку трансляції (15.00) глядачі Першого національного могли стежити за... засіданням Верховної Ради. Там саме вирішували важливе для когось питання — чи висловлювати недовіру Прем’єр–міністру.

Як пояснили «УМ» у дирекції програм УТ–1, Національна телекомпанія України є державним підприємством, і тому за контрактом вона змушена показувати такі реаліті–шоу у виконанні наших горе–політиків у прямому ефірі. Хоча, навіть якщо так, незрозуміло, чому в перерві сесії ВР на екрані з’явилися «ліві» новини й програма «Діловий світ». Мабуть, хтось вважає, що без прихованої комерційної реклами пересічний українець прожити не зможе.

Тож перший період матчу Україна — Італія українські глядачі не побачили взагалі, а кілька хвилин другого дивним чином проскочили в ефір, поки депутати затрималися на перерві. І лише третя 20–хвилинка (після того, як Тимошенко залишили в спокої) була показана в повному обсязі. Як виявилося пізніше, УТ–1 виправила свій недолік, запустивши запис поєдинку за старою традицією... пізно вночі.

Ми вже звикли, що наші державні мужі не надто переймаються інтересами своїх «маленьких» співгромадян. Тож у непрості для всіх часи замість того, аби додати на екрани хоча б трохи позитивних емоцій від спорту, телевізійні чиновники продовжують загодовувати нас «чорнухою», аби ми не забували про кризу.

Стосовно цього згадуються слова відомого сатирика Михайла Задорнова, до речі, уродженця Латвії, де відбувається хокейний турнір. Порівнюючи телебачення на пострадянському просторі з «цивілізованою» Європою, він казав, що там можна дивитися «ящик» під пиво з горішками. У нас же — тільки з горілкою й не цокаючись, настільки все з екрана виглядає погано.

Хотілося б уникнути чергового згадування про низький рівень спортивних журналістів на УТ–1, але ж Дерепа і його молодші колеги не дозволять уникнути уїдливої оцінки. Просто прикро стає за спортсменів, коли Караульщука називають Караульчиком, Харченка — Марченком, не можуть відрізнити хокейний «кидок» від футбольного «удару». І все це задоволення ми отримуємо за власні ж кошти, адже державне телебачення існує на наші з вами податки. Ще за пару тижнів до турніру з’явилася інформація, що матчі коментуватимуть хлопці з «ТБ–Повєрхность», але вона канула в пісок, бо комусь із «дідів», очевидно, не захотілося ділитися гонораром зі справжнім професіоналом.

А те, що Федерація хокею України заплатила НТКУ гроші за трансляції, сумніву не викликає (хоча в усьому світі саме телекомпанії платять за право показувати змагання). Певно, і віце–президентові ФХУ, який займається зв’язками з пресою та телебаченням (одночасно він є босом алкогольної компанії), треба було краще помізкувати, як і на якому каналі організувати показ хокею з Риги.

До речі, штат ФХУ продовжує розростатися й наразі нараховує аж вісім віце–президентів. Скоро справлятимемо ювілей — даєш десятого...

Андрій Фоменко (Україна Молода, 07.02.2009)

Андрій Фоменко