Нещодавно у канадському видавництві Random House вийшла книга батька Уейна Гретцьки — Волтера Гретцьки — «Про родину, хокей і одужання». Книжка стала бестселером серед мемуарів. Що спонукало на схилі літ батька відомого хокеїста написати про себе?

Після певних подій у житті Волтер Гретцьки насамперед для себе збагнув, що він уже багато не пам’ятає. То був інсульт, від якого він ледве оговтався. Виявилося, що Волтер втрачає спомини про матір, про своє дитинство та молодість. Він вдруге вчився говорити, ходити, голитися… Аби закарбувати прожите, Гретцьки–старший узявся за перо. Відтак на канадському телебаченні продемонстрували навіть напівдокументальний фільм «Прокидайся, Воллі» (Waking Up Wally), в основу якого лягли спогади Волтера Гретцьки.

Є в книзі (і в кіно) згадка про українське походження Волтера та, відповідно, його славетного сина–хокеїста. Навіть кілька. Ця тема вперше лунає з вуст Волтера Гретцьки в такому детальному обсязі й описі.

У різний час існували різні версії етнічного походження Уейна Гретцьки. Називали і Білорусь, і Росію, і Польщу зі Словаччиною, й Україну. Чому так складно було ідентифікувати українське коріння знаменитості? Через те, що різні території України в роки, про які йтиметься нижче, були залучені, сполучені, окуповані, анексовані, приєднані, возз’єднані з іншими державами. Звідси й плутанина. Волтер Гретцьки, пишучи про своїх батьків, оперує різними географічними назвами, але в цих мемуарах безперечною є українська самоідентифікація автора, Гретцьки–старшого.

Етнічна приналежність — це своєрідний код людини, який багато чого визначає в її житті. Звичайно, Уейн Гретцьки належить людству, й жодним чином не хочеться «звузити» його до якихось географічних меж, виписувати якусь етнічно–расову теорію. Українське походження Уейна Гретцьки — просто цікавий факт, але ним варто пишатися. За материнською лінією Уейн Гретцьки — британсько–канадського походження, за батьківською — наш земляк.

Але насамперед кілька слів про Волтера Гретцьки.

Народився 8 жовтня 1938 року в містечку Кеннінг (Онтаріо, Канада). Був п’ятою дитиною у родині Антона і Марії Гретцьки. Змалечку грав у хокей, але про кар’єру хокеїста ніколи не думав. Довгий час — у 1957–1991 роках працював у телефонній компанії. У 1960–му одружився з Філліз Хокін; вони оселилися в місті Брентфорді. Тут і народився Уейн (26 січня 1961–го).

Сам легендарний хокеїст — власник незліченної кількості рекордів НХЛ — називав батька своїм першим тренером, який зумів зробити так, щоб дитяче вовтузіння на льоду не відрізнялося від тренування (все це описано в першій книзі Волтера — Gretzky: From Backyard Rink to the Stanley Cup, що вийшла у 1985 році).

«Мій батько, Тоні Гретцьки, перед тим як потрапити в Канаду з Росії, спочатку опинився в Чикаго, — пише в мемуарах Волтер. — Його родина належала до прошарку хліборобів–землевласників у старій країні, підтримувала царя. Коли мого батька запитували, чи він росіянин, чи білорус, він відповідав, що ні, а є білим росіянином (white russian), що означало приналежність до певного суспільного класу. На початку ХХ століття, коли російська революція вже почала бродити, багато білих росіян, які жили в Україні, здогадувалися, до чого це може призвести, і мій дідусь був серед тих, хто вирішив разом із родиною залишити країну перед можливою небезпекою».

Отже, як бачимо, йдеться не про Білорусь, а про соціальний прошарок заможних землевласників, які називали себе «білими росіянами», «білою армією» тощо.

Родина Гретцьки залишила батьківщину напередодні Першої світової війни, і його батько брав у ній участь уже як американський вояк. Він не був молодим, оскільки приїхав у Північну Америку зі своєю донькою від першого шлюбу Ольгою (її мати залишилася тут).

І ще один характерний штрих. Коли Волтер пише про вдачу свого батька, він з–поміж іншого зазначає: «Мій батько — ми називали його Тато — був надзвичайно спокійною людиною..». Для нас є важливим у даному контексті слово Tato, яке ще раз вказує на українські корені Уейна Гретцьки.

Далі Волтер пише про свою матір. «Марія, моя мама, приїхала в Канаду з Польщі в 1928 році. Мої батьки зустрілися й побралися в Торонто. Вони розмовляли українською, і вона стала моєю першою мовою. Це, як виявилося, настільки глибоко засіло в моїй свідомості, що, коли вже мене розбив інсульт, вона стала мовою мого спілкування із зовнішнім світом, поки я приходив до тями, бо я геть усе забув, у тому числі і як говорити англійською».

Західна Україна — Львівщина, Тернопільщина, Станіславівщина (пізніше — Івано–Франківщина) та Західна Волинь — у згаданому 1928 році належала до Польщі. Про місце народження бабусі Уейна Гретцьки можна дізнатися з іншого джерела, а саме — з книги Майкла Чубока Ukrainian Canadian, Eh? (Communigraphics / Printers Aid Group, Winnipeg, Manitoba, 1983). Автор зазначає, що майбутня Марія Гретцьки народилася в містечку Підгайці на Тернопіллі.

Цікавим видається факт щодо релігійних принципів, які сповідували батьки Волтера. Шлюб між Антоном і Марією був досить нетиповим як на ті часи. Волтер Гретцьки пише, що його мати була відданою римо–католичкою, а батько, зважаючи на той факт, що підтримував «білого царя», — найвірогідніше, православним.

«Моя мати чудово готувала. І я чудово пам’ятаю гарну, зі старої країни, кухню. Її пироги (Волтер так пише: «Her perogies — pronounced pera–ha in our house») зникали зі столу за мить. На честь її куховарства Уейн ввів ці пироги у меню свого ресторану. А мій батько, який був із Російської імперії, робив дивовижне вино. Тримати на столі у склянці вино під час їди — це доказ зростання у європейській культурі».

Далі йде розповідь Волтера Гретцьки про його життя, про народження сина, Уейнове виховання, хокейний злет, про власний інсульт...

«Спочатку я говорив українською до дружини Філліз, але вона мене не розуміла. На щастя, мій брат Альберт розумів моє бурмотіння про те, що треба піти й нагодувати курей, — він знав, що я переповідаю картинки з дитинства. Безумовно, це було краще, аніж нічого, — зізнається на сторінках книги Уолтер. — Я був дуже збуджений. Я говорив щось українською і дуже шарівся, коли мене не розуміли. Та за деякий час знання англійської повернулося до мене».

Северин СІРЕНКО Україна Молода 18.06.2009

ВЕРСІЇ
Із майже стовідсотковою упевненістю можна говорити, що прізвище «Гретцьки» («Грецький») — українське. Існує кілька версій його походження.

1. «І швець, і жнець, і на дуді грець». Отже, «грець», «грецький» — музикант, або такий, що стосується чогось музичного.

2. «Грецький» — тобто «православний» (священик). Або ж, ще як варіант, виходець із грецьких колоній на півдні України.

3. Усім відомий вислів «Хай тобі грець!», де останнє слово — щось незрозуміле, ніби уособлення лиха. Дослідники української міфології припускають, що це слово вживається в сенсі «чорт», «дідько» ще з дохристиянських часів. «Грецький» у цьому контексті — «подібний на чорта», «небезпечний як чорт», «лиходійний» абощо.

4. Прозаїчна, але доволі вірогідна версія: «Грецький» як похідне від слова «гречка».

5. Як розповів Волтер, його батько походив із Російської імперії і, відповідно, мав документи, написані кирилицею. Не дуже обізнані з особливостями письмової кирилиці працівники міграційних служб могли одну–дві літери «загубити» чи переплутати. Відтак Грецьків (чи Грицьків), як похідне від «Грицько», став Gretzkу

Северин СІРЕНКО