За десять років проведення Континентального кубка — другого за рангом клубного змагання Європи — чемпіон України до півфінальної стадії цього турніру пробився вчетверте: одного разу це робив «Беркут», ще тричі — «Сокіл». Цього уїк-енду «соколята» спробують покращити своє досягнення в єврокубку. За єдину путівку до фінальної пульки «Сокіл» змагатиметься в Мінську з місцевою «Юністю», а також командами «Казахмис» (Караганда, Казахстан) та «Ред булл» (Зальцбург, Австрія). Перед від'їздом киян до Білорусі, де одразу після групових матчів Континентального кубка вони проведуть ще чотири матчі екстра-ліги, головний тренер «Сокола» Олександр Сеуканд відповів на запитання кореспондента «УМ».

«Сокіл»: і старий, і молодий

— Пане Олександре, наскільки ви задоволені поповненням команди під час трансферного вікна?
— Наші старі-нові гравці — це трійка перевірених часом ветеранів. Вони мають необхідну майстерність і досвід, чого не вистачає молоді. «Старим» може бракувати швидкості, але її компенсує правильний вибір позиції. Я б хотів, щоб ці хлопці залишалися в команді якомога довше. Це залежить від фінансового становища «Сокола», а воно наразі дуже скрутне.
— А яке враження справляють «молоді надії»?
— У цьому сезоні Володимир Алексюк — один з основних гравців «Сокола», я йому довіряю діяти й у меншості, й у більшості. Хотіли навіть спробувати його на грудневому Кубку виклику у формі збірної України, але Володя, певно, поїде на молодіжний чемпіонат світу.
Іншому захисникові, Руслану Свиридову, всього 18 років, але він постійно тренується з основним складом. Захвалювати його поки ні за що, але хлопець добре катається, має непогані фізичні кондиції, чіпко діє в обороні й приносить команді посильну користь. Якщо він не виконує поставлених завдань, то сідає на лавку.
Миколі Сидорову ще потрібно багато працювати, передусім функціонально. У матчі з «Брестом» я його відправив у запас, бо він почав діяти «один проти всіх». Але в хокей так не грають — це командний вид спорту.
Тарас Бега подорослішав і став мудрішим. Добре тримає удар; шкода, що ми не встигли його заявити на Континентальний кубок.
— Як можна оцінити стан команди у фізичному, психологічному, ігровому плані?
— Зараз, після двох виграшів у ВЧБ, настрій піднесений. Перемога — це наш наркотик. Але не можна говорити, що у нас все в порядку, — це було б самообманом. Непокоять помилки у захисті в невимушених ситуаціях. Будемо працювати над їх виправленням.
Хлопці перебувають у різному функціональному стані, особливо важко новачкам. Втомилися й наші лідери, котрі грають зі старту сезону, адже на них лягло потрійне навантаження, відповідальність за всю команду.
— У чому сильні сторони нинішнього «Сокола»?
— Передусім у командному дусі. Досвід, мудрість, майстерність ветеранів додають упевненості. Наприклад, той же Савицький вміє вдало почати атаку — сподіваюся, цьому навчатимуться у нього молоді гравці. Хоча те, що новобранці витратили багато часу, борсаючись у чемпіонаті України, не пішло їм на користь.
— Раніше голи давалися команді з великою напругою, а в останніх матчах «Сокіл» став більше закидати. У чому причина?
— Далася взнаки зросла майстерність новачків. З'явилася можливість варіювати складом. Наприклад, у грі з «Німаном» поява четвертої ланки зняла частину навантаження із захисників і дозволила перепочити лідерам.

До Мінська їдемо не по насіння

— Що вам відомо про суперників по Континентальному кубку?
— Мінську «Юність», одного з лідерів білоруського хокею, ми добре знаємо по чемпіонату сусідньої країни. «Казахмис» тривалий час виступає у вищій російській лізі й постійно фігурує там серед лідерів. Казахстанський клуб, на відміну від нашого, забезпечений матеріально. Австрійська команда теж добре укомплектована.
— З якими планами їдете до Мінська?
— Кожен матч для нас буде наче фінальний. У принципі, це навіть непогано, що гратимемо щодня, хоча й важко фізично, але команда перебуватиме в ігровому тонусі. Щоб гідно протистояти серйозним суперникам, доведеться докласти багато зусиль, виявити бажання перемогти.
— Попри те, що пріоритетним турніром для «Сокола» залишається чемпіонат Білорусі, бути статистами у єврокубку ви, мабуть, не збираєтеся?
— Про це не йдеться! Чому б не спробувати скористатися шансом, який у нас є? Просто приїхати до Мінська, щоб поїсти там і подивитися на суперників, — це дурниці. Для молоді це гарний шанс проявити себе. Крім того, у турніру існує преміальний фонд — чим вище місце посядемо, тим більше призових отримаємо. Якщо будемо останні — дадуть стільки, що вистачить хіба на насіння...

РОЗКЛАД МАТЧІВ

17 листопада
«Казахмис» (Казахстан) — «Сокіл» (Україна)
«Юність» (Білорусь) — «Ред булл» (Австрія)
18 листопада
«Ред булл» — «Казахмис»
«Юність» — «Сокіл»
19 листопада
«Сокіл» — «Ред булл»
«Юність» — «Казахмис»
Переможець групи виходить до фінального раунду, де вже заявлені «Авангард» (Омськ, Росія), «Ільвес» (Тампере, Фінляндія), «Альба Волан» (Секешфехервар, Угорщина).

Андрій Фоменко (Україна Молода, 17.11.2006)

Андрій Фоменко