Вищий господарський суд України 27 листопада 2014 року розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хокейний клуб «Сокіл Київ» на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02 жовтня 2014 року про розірвання договору оренди земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками та зобов'язання повернути земельні ділянки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12 червня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Суд першої інстанції установив відсутність підстав для розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки, адже на момент вирішення даного спору, у відповідача відсутній борг з орендної плати за землю, тому суд визнав, що тимчасова затримка зі сплати орендних платежів не є істотним порушенням умов договору. Київський апеляційний господарський суд первісне рішення у справі скасував та прийняв нове рішення про задоволення позовних вимог. Суд апеляційної інстанції вказав на хибність висновку місцевого суду про те, що несплата орендних платежів за договором оренди земельної ділянки не є істотним порушенням його умов.
ТОВ «ХК «Сокіл Київ» звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в які просить постанову у справі скасувати, а рішення просить залишити в силі. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на неврахування апеляційним судом того, що земельні ділянки, які є предметом договору оренди, передані відповідачеві для реалізації соціальної мети, а саме будівництва спортивно —оздоровчого комплексу з льодовим стадіоном і адміністративною будівлею, тобто для розвитку фізичної культури та спорту, який має пріоритетне значення відповідно до Програми економічного та соціального розвитку Києва на 2014 рік, затвердженої рішенням Київради від 04.02.14, Державної програми розвитку фізичної культури і спорту в Україні, затвердженої указом Президента України від 22.06.94 №334/94. Отже, на думку скаржника, метою спірного договору є не лише отримання позивачем орендної плати, а й досягнення конкретного соціального результату. Скаржник вважає, що апеляційним судом не враховано того, що борг з орендної плати ним сплачений, вживаються заходи з будівництва спортивно — оздоровчого комплексу, а до закінчення договору залишилось ще 9 років, тому суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для його розірвання.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді та пояснення представників учасників судового процесу, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне. Договір оренди може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Таким чином, істотним слід визнавати таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, у зв'язку з цим, термін «шкода» слід тлумачити з урахуванням частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України, згідно з якою, поняття «шкода» охоплює як реальні збитки, так і упущену вигоду. Між тим, скасовуючи рішення у справі та визнаючи наявними підстави для розірвання договору оренди, суд апеляційної інстанції виходив з того, що сама лише обставина несплати орендних платежів є підставою для розірвання договору. Однак, судом апеляційної інстанції не установлено обставин, які б свідчили про спричинення позивачеві шкоди, завданої несплатою відповідачем орендної плати. В той час, як суд першої інстанції, зазначив про відсутність обставин, які б свідчили про спричинення позивачеві шкоди внаслідок тимчасової затримки відповідачем орендної плати та недоведеність тих обставин, що внаслідок несплати орендних платежів Київська міська рада значною мірою була позбавлена того, на що вона розраховувала при укладенні договору оренди земельної ділянки. Окрім цього, розглядаючи спір про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати судом першої інстанції правильно враховано, що основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Як установлено судом першої інстанції, і цього не спростовано апеляційним судом, відповідачем погашена заборгованість зі сплати орендних платежів, і на час ухвалення рішення у справі, за ТОВ «ХК «Сокіл Київ» не обліковується заборгованість з орендної плати. Однак, суд апеляційної інстанції викладеного не врахував, відтак висновок апеляційного суду про скасування рішення у справі та задоволення позову визнається помилковим. Виходячи з того, що суд першої інстанції установив відсутність обставин, з яким законодавство пов'язує розірвання договору за рішенням суду, та виходячи з того, що вимоги про припинення права користування та повернення земельної ділянки є похідними від розірвання договору, висновок місцевого суду про відмову у задоволенні позовних вимог визнається правомірним. Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм чинного законодавства знайшли свої підтвердження матеріалами справи, а відтак касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення у справі.

Судова влада України та mournhockey