23 березня 1980 року відбувся перший виїзд фанатів з Києва на хоккейний матч до Москви, де наш «Сокіл» грав із московським «Спартаком». Того сезону (1979/80), кияни, які приймали участь у вищий лізі чемпіонату СРСР під назвою «Сокіл» (до 1973-го року команда мала назву «Динамо») зайняли доволі високе 6-те місце, і їхній прогрес був відзначений усіма хоккейними оглядачами.
Чому саме від цієї дати йде облік історії нашого руху? Бо дійсно, і до того, київські уболівальники виїздили за «Динамо» до інших міст. Але саме з організованої підтримки, із «зарядами» та атрибутикою на хокейних матчах (де, на відміну від футболу, репресії міліції тоді не були такими жорсткими через невелику, відносно, відвідуваність) починався наш рух. Рух, який вже в середині 80-х років минулого сторіччя вийшов на рівень кращих європейських рухів як за кількістю людей, так і за «візуалкою» та здатністю «постояти за себе» на трибунах та поза ними. І все це — незважаючи на прессінг з боку тодішньої радянської влади, коли навіть за наявність саморобної «рози» можна було замість стадіону потрапити до відділку міліції, а за звичайні скандування – з сектору силоміццю виводили цілі ряди фанатів.
WBC Ультрас Динамо
Ось що хочу сказати з цього приводу...