Костянтин Симчук — колишній воротар хокейного «Соколу», збірної України, грав у регіональних лігах Північної Америки, російський клубах. Працював помічником головного тренера в київському «Дженералз», зараз займається школою київського «Соколу» та юнацьким хокеєм у Києві.

Чемпіонат України – відверто слабкий, людей, які б вкладали в хокей, – дуже мало, проблеми із тренерами, ковзанками. Завдяки чому юнацька збірна виграла чемпіонат світу в другій лізі ?

- Завдяки роботі однієї системи. Декілька років тому була створена юнацька команда «Беркут» із гравців 2000 року народження. В команду запросили тренера Олега Ігнатьєва із своїми харківськими хлопцями. Працювали вони за системою Івана Правілова (український хокейний юнацький тренер, покінчив життя самогубством 2012 року в США. – gazeta.ua). Команда працювала в закритій групі, нікого туди не підпускали. Грали в юнацькій першості Білорусі. Мали там результат. Сьогоднішня юнацька збірна України – це «зігнана» команда, яка підійшла до чемпіонату світу вже підготовлена. Завдяки цьому вийшов і результат.

Це покоління може стати костяком збірної України через 2-3 роки?

- Всі передумови для цього є.

Наскільки сильні наступні молоді покоління хокеїстів?

- Після 2000 року вже йде провал. Щоб отримати якийсь результат, повинна бути якась стабільність. До 2013-го в «Соколі» теж був подібний проект серед гравців 2002 року народження. Але в батьків закінчились гроші, і команду утримувати стало неможливо. Зверталися до керівників «Беркута», щоб ця команда перейшла під їхнє крило, але не склалося. В такому разі була б якась стабільність. За 2000 роком, йшов би 2002-й. Наступного року не зрозуміло, яка буде команда та хто поїде на U-18. Такого кулака, як зараз, немає.

В Білій Церкві, Дружківці, Кременчуці приділяють увагу юнацькому хокею. Наскільки сильні ці школи?

- Великою проблемою є те, що немає сильного внутрішнього чемпіонату U —16, U —18. Щоб молоді гравці грали між собою та росли. Все одно найкращі юнацькі хокейні тренери знаходяться в Києві. Особливого бажання, натхнення покидати Київ ці люди не мають.
У Дружківці дуже багато уваги приділяють школі. Там працює досвідчений тренер Олександр Куликов. Але потрібен ще час, щоб стати на ноги. Потрібно більше ковзанок, більше команд.

Цього сезону відбулося омолодження УПХ( мають право грати тільки молоді хокеїсти, найстарші 1993 —1996 року, але їх має бути тільки 5, а інші – молодші. – gazeta.ua). Наскільки це плюс для розвитку хокею?

- З одного боку – це добре, бо молодь отримала свій шанс. З іншої – це штучне рішення. Ним ми залишили без роботи зрілих хокеїстів в 24 —28 років. Зараз у складі національної хокейної збірної є гравці, які рік були без ігрової практики. Штучно нічого не виростити. Молодим гравцям потрібно вчитися в досвідченіших гравців мужності, характеру, поведінці. Цього досвіду їм може не вистачити в майбутньому.

Минулого року Київ проводив першоліговий чемпіонат світу серед дорослих, цього року юнацький чемпіонат. Це може якось вплинути на розвиток хокею в країні?

- Не думаю. Тут ніякої взаємодії немає. Хоч десять чемпіонатів проведи. За останній час в Києві жодного ковзанки не було побудовано. Немає людей, які б вболівали за своє майбутнє, за своїх дітей.

Юнацька збірна в Палаці спорту збирала велику аудиторію. На 60-70 відсотків трибуни були заповненні. Хокей в Києві люблять. Чи є надія відродження «Соколу» або створення команди в Києві?

- Зараз цим займаємося. Шукаємо людину, яка б взяла на себе цю ношу. Київський «Сокіл» на сьогодні валяється, ним витирають ноги. «Сокіл» — це бренд, який зараз нікому непотрібен. Те, що «Сокіл» не виступає в чемпіонаті Україні, — ненормально. Є дитячі школи, яким потрібно кудись рости, чогось прагнути, на когось рівнятися. Зараз спілкуємося із потенційними спонсорами, але до повного консенсусу ще далеко. Великі сподівання були на Віталія Кличка. Можливо, він зміг би відродити хокей в Києві. Але поки чуємо тільки, що грошей немає.

gazeta.ua