Вітаю шанувальників хокею. Акліматизувався після повернення з Любляни й готовий підвести підсумки чемпіонату.
Закінчився турнір й викристалізувалися головні тези:
- треба опуститися з небес на землю і зрозуміти хто ми і де ми (визнати реальний стан справ і не займатися популізмом)
- без перебудови діяльності ФХУ очікувати на результати від збірної — не варто (нинішні чиновники здатні вирішувати лише локальні завданнячка зі збереженням шкурного інтересу, як би то цікавіше розпиляти бюджетні кошти)
- вимагати від гравців горіти бажанням грати за збірну,той ще маразм (хокеїст в першу чергу професіонал і він важкою працею заробляє на життя і ризики пов'язані із виступами за збірну відповідним чином мають компенсуватися), гравець не повинен думати про страховку, трансфер, амуніцію, підводні течіці у федерації
- має бути план розвитку збірної (награвання молоді, натуралізація), без сильних гравців не відбуватиметься зростання
- розумію хокеїстів з людської сторони, коли вони болісно рагують на негативні оцінки. Проте, яка гра такі і відгуки, хоча гравці — виконавці в ансамблі і коли він вміло не налагоджений то така і музика
- хокеїстм треба не інтернет читати, а загартовуватися ментально, нинішнє покоління грає не завдяки, а всупереч і тому підсвідомо зупинилося, їм досить того що є, вони тут остання інстанція і далі не потрібно гризти лід (кращих же не має, а ви нас в багно,ми ж стараємося)
- довелося чекати 5 років, щоб нарешті функціонери та вболівальники зрозуміли, що рівень хокею в країні в багні і ми вже по вуха в цьому багні, топчемося 5 років та грузнемо глибше
- відсутність незалежної, добре оплачуваної, спортивної журналістики, штовхає наявних представників ЗМІ ставати ручними та прикормленими й видавати лояльну, а то і з чітким вектором інформацію (всі хочуть їсти), без критики не побачиш помилок, над якими потрібно працювати
- дна ми досягли, а чи зуміємо відштовхнутися...
П. С. Ми любимо хокей, вдячні гравцям за їхню працю, підтримуємо, віримо!