Після досить успішного виступу хокейної збірної України на чемпіонаті світу з’явилися підстави сподіватися якщо не на підйом, то принаймні на одужання цього виду спорту на наших теренах. Єдиний професійний клуб країни — «Сокіл» — виступає хоч і в чемпіонаті сусідньої Білорусі, але демонструє життєздатність і доволі високі результати. Потроху піднімає голову хокей у регіонах, представники нової влади забезпечують виплату премій і обіцяють подальшу підтримку. Хоча будівництво нових арен — справа все ще майже нереальна... Утім теоретизувати про завтрашній день українського хокею можна довго, а тим часом можна просто поглянути й оцінити, в якому стані він перебуває вже сьогодні, що планують і через що непокояться гравці та тренери. Кореспонденти «УМ» відвідали одну з двох київських ковзанок — «Крижинку», ту, що на території НСК «Олімпійський». Саме тут готується до нового сезону «Сокіл».

За старою традицією, «соколята» вийшли з відпустки 1 липня. Хлопці почали з пробіжки біля Бабиного Яру, а потім «сіли» на збір у Пущі-Водиці. Команда, яка в дебютному чемпіонаті Білорусі посіла четверте місце, помітно змінилася кадрово. У міжсезоння перебралися до білоруських клубів Олег Благой та Роман Сальников, Костянтин Касянчук і Вадим Селиверстов поїхали шукати щастя до Росії, Сергій Харченко — до Німеччини. Натомість із російської вищої ліги до Києва повернулися форварди Олександр Бобкін і Олександр Яковенко, а з Білорусі — Юрій Лясковський і Олександр Панченко. До тренувань залучена велика група молоді — Войцеховський, Акімов, Росляков, Руденко, Катрич, Онищенко, Руфанов.

Під керівництвом визнаного метра воротарського «цеху» Юрія Шундрова працюють аж п’ятеро голкіперів — досвідчені Федоров і Карпенко, а також молоді Соколенко, Скрицький, Галюк (останній повернувся з Північної Америки). Ті, хто з часом не зуміє пробитися до основного складу лідера українського хокею, не грітиме лавку на відміну від попередніх років, а матиме практику у другій команді. ХК «Київ» заявлений у першу білоруську лігу, очолюватиме цей колектив Анатолій Степанищев.

Як можна було переконатися на «Крижинці», хлопці працюють охоче й на совість, як новобранці та «молоді», так і ветерани, зокрема, 35-річний Віталій Литвиненко. Після тренування кореспондент «УМ» поспілкувався з головним тренером «Сокола» та збірної України Олександром Сеукандом.

— Олександре Юрійовичу, новий сезон офіційно стартує на початку вересня. Як «Сокіл» готується до змагань?

— Зараз ми проводимо тренувальний збір, в основному працюємо «на землі». Мовою теорії це називається «відновлення рухових навичок». Заняття тривають по шість годин на день. На лід поки що виходимо не так часто, як хотілося б — чотири рази на тиждень, та ще й далеко не в найкращий час. Можна було б поскаржитися на якість льоду, тісні роздягальні, але ж диктувати умови на «Крижинці» ми не маємо права. Вже запланували провести два контрольних поєдинки у Білорусі: 30 липня з «Гомелем», 1 серпня у Мінську — з «Юністю».

— Хлопці не скаржаться на навантаження?

— Літній період, мабуть, найважчий для всіх команд. Але треба змушувати себе виконувати цю роботу, адже закладається фундамент на весь сезон. Ми серйозно «навантажуємо» гравців. Хоча з іншого боку — це відповідь на питання стосовно індивідуальної підготовки у міжсезоння.

— Як молоді хокеїсти реагують на такий режим?

— Молодь дає привід для позитивних емоцій: витримує всі навантаження, працює з бажанням. Побачимо, як буде надалі, але все залежатиме від самих гравців.

— У якому статусі перебуває на зборах воротар збірної України Ігор Карпенко? І чому ми не побачили на тренуванні досвідченого захисника Савицького?

— На сьогодні Карпенко такий собі «вільний художник». Він чекає на пропозиції з Росії, а поки що ми йому надали можливість тренуватися разом із «Соколом». Хоча, не виключаємо, що він почне сезон у нас. У Савицького є питання до президента «Сокола», хоча за минулий сезон із командою розрахувалися повністю. Зауважу, що липень Олександр традиційно недолюблює. Точно не можу сказати, чи гратиме він у нас у наступному сезоні, адже «передсезонку» треба проходити по повній програмі разом з усіма.

— Команду залишив один із її лідерів у минулому сезоні Роман Сальников. Не можна було утримати форварда у Києві?

— Мінський «Керамін» запропонував йому умови, які ми «потягнути» не могли, тому в нас не було морального права утримувати Романа в «Соколі». Навіть за тієї уваги, яку клубу приділяє президент Олександр Омельченко-молодший, за фінансовими показниками ми залишаємося однією з найскромніших команд чемпіонату Білорусі.

— Контракти з гравцями вже підписані?

— Так. Основний склад уже сформовано. Щоправда, декілька хокеїстів перебувають на двомісячних оглядинах — Дідковський, Панченко, Лясковський, Ємельяненко, Ніколаєв. Будемо дивитися на їхній стан, чи в змозі вони стати бойовою одиницею у нашому колективі. Звичайно, приймемо й наших українських зірок, якщо вони не знайдуть собі притулку десь у Росії.

— У третій декаді серпня збірна України виступатиме у Москві на Кубку «Спартака». Хто увійде до складу команди?

— Переважатимуть гравці «Сокола», хоча, можливо, приєднається до нас і дехто з легіонерів. У цей час ми не можемо запрошувати людей з російських клубів, бо в них триває така сама підготовка, як і в нас. Українці-легіонери хочуть показати себе з кращого боку, аби закріпитися в колективах. Перед від’їздом на турнір плануємо зіграти в Києві на ковзанці «Авангард» з командою російської вищої ліги з Бєлгорода, яку очолює наш земляк Едуард Цируль.

— Коли «Сокіл» уже перебереться з «Крижинки» на «Авангард»?

— Обіцяють, що в перших числах серпня на Мельникова, 46 уже буде лід, гроші за це клуб заплатив. 4 серпня почнемо там працювати вже з меншою кількістю людей над тактичними схемами.

— Є надія у наших вболівальників побачити хокей у Палаці спорту?

— Звичайно. Менеджер клубу Василь Фадєєв зустрічався з директором Палацу Ткаченком, котрий оголосив суму платні за оренду. Можливо, що вже у вересні перші матчі сезону «Сокіл» проведе у центрі міста.

— Після чемпіонату світу в Австрії збірна України зустрічалася з міністром у справах молоді, сім’ї і спорту Юрієм Павленком та віце-прем’єром Миколою Томенком. Урядовці обіцяли всіляко розвивати хокей у державі, адже наразі він перебуває у жалюгідному стані. Щось змінилося за два місяці?

— Принаймні мені нічого не відомо. Якщо «нагорі» вирішать будувати у столиці ковзанку, то, мабуть, контактуватимуть з Федерацією хокею України. Наразі гравці збірної серйозно налаштовані стосовно бойкоту наступної світової першості, якщо нічого в країні не зміниться. Хоча й кажуть, що на обіцяне чекають три роки, український хокей у режимі очікування перебуває значно довше. За цей час уже можна було побудувати хоча б кілька ковзанок.

— Хто має бути ініціатором змін у хокеї — федерація чи міністерство?

— На мою думку, обидві сторони мають проявляти зацікавленість. Федерація своїми діями не повинна давати забути про себе. Скажу лише, що у ФХУ вже давно існує готова програма розвитку хокею, її треба лише прийняти на державному рівні.

Андрій Фоменко (Україна Молода, 16.07.2005)

Андрій Фоменко